Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Коли проект германізації Познані проходив в рейхстагу, хто подав голос проти проекту? Може, скажете, німецькі робітники? Адже їх в райхстагу досить! Може, вони боронили інтереси нещасних робітників і селян польських?
«Нема правди більш абсолютної, як та, що кожен дбає за свої інтереси», — казав Спенсер.
І справді, чого треба німцям-робітникам? Їм у польській Познані забезпечується добре життя, і само правительство не дає конкурувати з ними польським робітникам.
І вийшло те, що нині в Германії, в тій Германії, в якій колись залунав поклик: «Пролетарі усіх країн, єднайтеся!» — нині не почуєш його. Німець-робітник ненавидить робітника-поляка, бунтаря, а сей останній платить йому
2 Познань, 22 цвітня 1900 р.
тим самим. Глумом, іронією, поганим жартом нині здається поляку-робітнику в Познані сей колись гарний поклик: робітники усіх країн, єднайтеся. Ідеалом польських робітників є не єднатися з німцями, а одірвати свій край од Германії, утворити свою державу вільну, самостійну, незалежну, демократичну, бо тільки в своїй державі можна поводитися і лаштуватися по своїй уподобі.
Але той самий поляк, що є такий упосліджений у Германії і через те викликає наше до себе спочуття — той самий поляк у Г аличині, де він належить до пануючої нації, так само поводиться з робітником-українцем, як німець із робітником-поляком у Познані. Поляки закладають на кошт українського люду фабрики та заводи, а не приймають ні до управи, ні до роботи на них українських пролетарів. Навіть польським хлопам ближчий той пан поляк, що його визискує, ніж українські хлопи, з якими вони в однаковій біді живуть. Се яскраво далося взнаки при остатніх галицьких страйках сього 1902 року.
ІІ. Еволюція робітничого руху в Англії
Візьмемо найкультурнішу із західних держав — Англію і розглянемо стан життя робітників-англічан. Те, що було оповідано про німецьких робітників, можемо з далеко більшим правом мовити про робітників-англічан, тільки остатні живуть вдвічі краще від німців. Але англічани пануюча нація, і не диво, що навіть самий нижчий стан її живе добре. Але як живуть другі народи зневолені, завойовані нею? Розглянемо наперед життя некультурних диких народів, що жиють під англійським пануванням.
Нема в історії другого народу, крім англічан, щоб так без жалю цілими масами викорінював сих нещасних. Тасманців знищено дощенту, а австралійці, новозеландці, індійці західні і багато інших доживають остатні дні.
Шлях англічан один: експропріація землі і загальна різанина, коли сих людей не можна вжити як робочий товар. В Новозеландії зайди-англічани уже встигли націоналізувати землю через парламент, отже, де подітися бідним маорі — тубільцям краю?
Погляньмо на індусів, людей давньої культури; хто не знає їх страждань! У індусів одібрана земля і податки остільки великі, що голод і чума безмежно над ними панує. Індуську пресу і літературу страшенно утискують, а надто останні роки. Той факт, що протягом остатніх 3-х-4-х літ умерло до 80-ти міліонів індусів від голоду, ліпше усяких доказів свідчить, як добре живеться індусам. І дійсно, англічани в Індії жиють як в раю, а індуси — як в пеклі. Там нема ніяких прав, окрім права сили; кожний англічанин-урядник є необмежений пан, проти котрого ні в суді, ні деінде немає захисту. Все індуське погорджується...
Як вам здається, де індус бачить своє щастя, чи в єднанні з англічанами, чи в загальнім їх вигнанні з рідного краю?
Згадаймо хоть тих найнещасніших людей в світі — ірландців. Зробім вимітку з видань УНП, ч. 2.
«Тубілець-ірландець жиє вкупі з свинями в землянках без вікон і дверей, без печей, ліжка і покривала. Одягається в рам’я і то напів, годується однією бараболею і то коли вродить! Голодна огневиця панує...»
Порівняйте ж тепер життя сих бідних з життям англічан-робітників! Хіба ж можна порівняти! Гарно живуть англійські робітники, а хіба вони протягають руку запомоги ірландцям? І хіба спадає їм на думку навіть слово мовити за ірландців? — Ні, робітник-англічанин зневажає ірландця, геньбає ним, і ірландець в його уяві бунтівливий старець, з яким давно вже час поквітува-тися рішуче. Ні одна газета не мовить жодного спочутливого слова за них, а люди науки, наприклад, історик Фруд, висловлював жаль, що англічани при завоюванні Ірландії зробили помилку і не вирізали усіх ірландців до решти.