Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Англійські робітники, поєднавшися у могутні спілки, бойкотують тих, що до їх спілок не належать і, певна річ, робітників інших націй, байдуже дивлячися, як безробітні конають на бруку.
Що лишилося ірландцям? Тільки за високу ренту брати панську, колись свою землю, жити в барлозі без вікон і дверей вкупі з свинями, одягатися в рам’я. А здобувший собі нині політичні права англійський робітник глумує і погоджує ірландця-раба і уже ні в якім разі не хоче мати з ним нічого спільного.
Як вам здається? Чи дуже хочеться робітникам ірландським і англійським єднатися і що б відповіли ірландці, коли б хто пораяв їм єднатися з англіча-нами! Ірландець ненавидить свого споконвічного ворога, пишливого англосакса, і своім ідеалом має одірватися від нього зовсім, повстати загалом, вигнати чужинців з рідного краю і, здобувши політичної незалежності, зажити власним життям. Життя мучениці Ірландії є завсігди боротьба, щочасне готування до повстання.
Але ворог дужий, сил мало... Англічани побуджують її з лютістю у сто разів більшою, як у дикого звіра, катують і катують бунтівливий край...
Нещасний край!
Остатні часи учинилися нові події, новий великий злочин могутньої англійської нації. Вільний хліборобний нарід — бури після трьохлітньої боротьби за свободу знесилів і поклав корогви під ноги ворогів. Англія придбала собі нового раба, що повинен робити тепер не для себе, не для своєї власної користі, а на свого пана — націю саксів.
Нові підданці Англії.
Хто ж хотів цієї війни? Хто їй сприяв, хто спочував і хто губив її з англійського суспільства? Як не диво нам, але дійсний факт те, що сю війну підпирали робітники-англічани.
Наведімо факти.
1. Після об’яви війни на виборах в державну раду нарід англійський послав туди ще більше прихильників війни.
2. Коли на конгресі робітницьких спілок делегат Уорд зробив внесок висловити правительству свою ганьбу за війну, вимагаючи її укінчення, величезна більшість голосів ухвалила лишити питання без дискусії. Річ в тім, що великий промисел англійський нині підупав.
Тепер уже німці з великим успіхом конкурують з англічанами. Багацько англійських фабрик позачинялося (м. Ковентрі). Треба англічанам здобувати нових ринків для своїх виробів. Щоб становище робітників було добре, треба, щоб промисел процвітав, а для сього останнього треба ринку для збування виробів промислових.
Таким ринком будуть завойовані краї Трансвааль і Оранжева республіка. Ось з приводу чого стояли робітники за війну. Але се, сказав ти б, причини економічні, що примушують англічан-робітників вкупі із іншими верствами англійського суспільства стояти за війну.
Друга причина іншого роду.
Нечуваний успіх Англії в міжнаціональній боротьбі зробив її першою морською державою — володарем морів, океанів. Її володіння по усіх краях світу, і маса поневолених народів складає їй під ноги незлічимі скарби. І на підставі сього величезного успіху у англічан всіх верстов суспільства запанувала думка, політична мрія, що тільки одній Англії належить панування над усім світом.
Наведімо факти.
«Національ Ревіев» (National Review) каже: Англія повинна бути першою серед інших націй і керувати усією людністю або відцуратися незалежності.
Професор Сцеллі (Scelly; 1895 р.) проповідував в Кембриджі своїм слухачам, що безмежне розширення є єдине з’ясування «рації» і єдиний фактор англійської історії, єдиний raison d’etre існування англійського народу.
Поети Troude i Rudyard Kippling в чудових поетичних творах малюють національну мрію англічан, коли вони пануватимуть над усім світом.
І ось з одного боку матеріальний інтерес (питання шлунка), а з другого — захоплення цією політичною мрією примусило робітників подати голос за війну. Але все ж, бачите, сором одверто висловлятися за війну, бо ще недавно перед сим вони у своїх прокламаціях, відозвах перед усім світом виступали ворогами війни, проводаторами світового миру і любові.
Се супротиріччя між їх вчинком і словом наводить нас на думку, а чи не робилося се просто для того, щоб привабити до себе суспільні симпатії свойому ще тоді новому робітницькому рухові?..