Любов дика та прекрасна

На якусь мить у кімнаті запала глибока тиша, потім Босвелл мовив:

— Чому, Джеймі?

— Ти чесний зі мною, кузене, тож і я буду чесним із тобою. Якщо я не можу мати Кат, то й ти не матимеш її.

— Боже мій, Джеймсе, ти справді так мене ненавидиш? Ти забрав усе, що мені належало, і розбив мій герб під Единбурзьким хрестом. У мене одне тільки й лишилося в цьому світі. Жінка. Зеленоока жінка, яку я люблю понад усе. Якби я завтра помер, вона не повернулася б до тебе. Чим я заслужив таку ненависть від тебе? Це твоя дяка за мою відданість тобі?

— Вона кохає тебе, — мовив тихо король. — І цього, Френсісе, я не можу пробачити їй. Я побував між її шовкових стегон, але вона не віддала мені ані крихти себе. Я смалив її, і її прекрасне тіло відповідало мені — я ніколи більше не знав такої відповіді від жодної жінки. Але вона не дала мені ані крихти своєї любові, і після неї жодна жінка не може вдовольнити мене, зокрема й та гарненька безтурботна пташечка, з якою я одружився. А от тобі, кузене, Кат розкрила всю свою любов. Вона ладна порушити всі звичаї та припинити коритися обом церквам Шотландії, аби лише бути з тобою. Обожнюючи своїх дітей, вона вже кілька років їх не бачить через любов до тебе. Я проголосив тебе поза законом, забрав у тебе все, а вона залишилася з тобою. Я не можу пробачити вам обом ваше кохання, Френсісе. Я не можу наказати їй любити мене, але можу заборонити їй побратися з тобою й побачити, як вона скоряється цій забороні.

— Господи, чоловіче! Чи в тебе серця немає?

— Кохання, — промовив король. — Я не розумію цього слова. Ніхто ніколи не кохав мене, і я ніколи не закохувався ні в кого, крім Кат. Принаймні, я думаю, що саме так називається моє почуття до неї. Я не впевнений, надто вже мало в мене досвіду в коханні.

— Королева кохає тебе, Джеймсе, і мені здавалося, що ти кохаєш її.

— Енні не кохає мене, Френсісе. Господи! У нас немає нічого спільного, хоча, може, невдовзі й з’явиться. Вона вагітна й народить дитину цієї зими. З усім тим їй подобається бути королевою.

Граф Босвелл уважно поглянув на свого кузена-короля.

— За всі роки, що ми з тобою знайомі, Джеймі, я мало про що тебе просив. А отепер, — на цих словах Босвелл опустився на обидва коліна перед королем, — я прошу тебе, кузене! Я прошу тебе дозволити мені одружитися з Кат. Ми залишимо Шотландію й житимемо тихо там, де ти нам накажеш. Заради Христа, не забирай її в мене!

Уперше в житті Джеймс дістав перевагу над своїм кузеном Френсісом. Прикордонний лорд опинився під його рукою, прохав королівської милості. Це була неймовірна насолода, і король ледве стримував своє захоплення. Френсіс ніколи не виявляв слабкості, а тепер стоїть навколішках і благає… І це заради жінки! Звичайної жінки! Ні, не звичайної жінки. Особливої жінки. Але Френсіс Гепберн був особливий чоловік, і вони достоту створені, щоб поряд іти цим життям. Страшенно шкода, що він, Джеймс, поставив собі не дозволити їм цього. Король поглянув на кузена.