Чому Захід панує - натепер

Корінні мешканці часом чинили опір. Деякі, як-от племена Етрурії та Сардинії в Італії, вже до приходу колоністів мали міста та торгівлю на далекі відстані. Тепер вони почали будувати великі міста та пам'ятники, організовувати слабкопорядкові держави, інтенсифікувати землеробство. Вони створювали абетки за грецьким взірцем (що його греки запозичили в фінікійців між 800 та 750 роками до н. е.). Ці абетки було легше вивчати та використовувати, ніж більшість ранніх способів письма, бо останні потребували сотень знаків, кожен з яких відповідав складові з голосної та приголосної. Вони були також значно зручнішими за єгипетські єрогліфічні чи китайські письмові системи, що потребували тисяч знаків, кожен з яких передавав окреме слово. За певними здогадами, у п'ятому сторіччі до нової ери 10 відсотків атенських чоловіків могли прочитати прості записи чи написати власні імена. Це набагато більше, ніж будь-де на Сході чи Заході в усі давніші часи.

Про поширювання міст, держав, торгівлі та писемности в Європі першого тисячоліття до нової ери ми знаємо значно більше, ніж про поширювання землеробства за чотири чи п'ять сторіч до того (див. обговорення у другому розділі), але аргументація щодо того, що відбувалося в кожному випадку, на диво подібна. Деякі археологи твердять, що в першому тисячолітті до нової ери колонізація зі східного Середземномор'я спричинила піднесення міст та держав далі на заході; інші відповідають, що корінні народи перетворили власні суспільства, опираючися колонізації. Представники другої групи, здебільшого науковці молодшого віку, часом звинувачують першу групу в проектуванні на стародавній світ ностальгії за самопроголошеними цивілізаційними місіями сучасних колоніяльних режимів. Водночас деякі представники першої групи, здебільшого старшого віку, відповідають, що їхні критики більше зацікавлені виступити в ролі захисників пригноблених, ніж з'ясувати, що було насправді.

Взаємне навішування наличок є доволі поміркованим порівняно зі страстями, що киплять в археології Ізраїлю (хоча, наскільки мені відомо, поки що ніхто не потребує охоронця), але за стандартами чемности класичної наукової спільноти ці суперечки доволі різкі. Вони затягли й мене, отже, у спробі зрозуміти суть питання я провів літні сезони від 2000 до 2006 року на розкопках поселення під назвою Монте Поліцо в Сицилії[129]. Між 650 та 525 роками до н. е. це було містечко корінного народу, що його називають еліми. Воно розташоване так близько до фінікійських та грецьких колоній, що їх можна побачити з вершини нашого пагорба. Відтак це ідеальне місце, де можна перевірити конкурентні теорії щодо колонізаційного чи місцевого розвитку як спонуки піднесення Середземноморського регіону. По сімох роках збирання, копання, просіювання, підраховування, зважування та з'їдання надвеликих порцій пасти наш висновок такий: вплинули обидва чинники.