Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
— Чому?
— Уже за кілька місяців я побачила Вейна з іншого боку. «Ніжність» означала не доброту, а боягузтво. «Замріяність» — жахлива нерішучість. «Відданість» перетворилася на абсолютну залежність від мене. А від «багатства» лишилися самі вуглинки, бо три роки по тому компанія його батька збанкрутувала.
— Як щодо привабливості?
— Симпатичний і бідний дурник плюс півтора долара — і маєш чашку капучино. Рішення було нерозумним, як не крути, і воно зруйнувало моє життя.
— Що змусило вас так вчинити?
— Я можу розповісти тільки про те, до чого це призвело. Я вже казала, що мій коханий Расті покинув мене, коли я вчилася на другому курсі, без жодних пояснень. Під час навчання поряд зі мною завжди був Майкл. Ми були «ідеальною командою» — за результатами навчання він був другим на курсі…
— Як ви стали «ідеальною командою»? — поцікавився Ернест. — Ви теж гарно вчилися?
— Гм, на нас чекало велике майбутнє. Він був другим, а я першою на курсі. Та зрештою Майкл покинув мене, щоб одружитися з пустоголовою донькою одного зі старших партнерів великої юридичної корпорації у Нью-Йорку. Пізніше, під час літньої практики у районному суді, я зустріла Еда — впливового асистента судді. Він майже щодня «навчав» мене на своєму офісному дивані. Але ми ніде не з’являлися разом і після літа він припинив відповідати на мої телефонні дзвінки та листи. Півтора року я не підпускала до себе чоловіків, а тоді зустріла Вейна. Гадаю, моє рішення вийти за нього було своєрідним «перезавантаженням».
— Тепер я починаю розплутувати ланцюжок чоловіків, які відмовилися від вас або зрадили: ваш батько, Джед…
— Джеб. Наприкінці має бути «б». — «Б, б, б, недоумку!» — подумки додала Керол. Вона вичавила з себе усмішку. — Спробуйте запам’ятати «б» як «брат» — це ж простий мнемонік. Або ж «бовдур», «безмозкий» чи «бридкий».
— Перепрошую, Каролін. Джеб, лікар Кук і Расті, і сьогодні маємо ще Майкла та Еда. Нічогенький перелік! Гадаю, коли у вашому житті з’явився Вейн, ви відчули полегшення, бо він видавався надійним і безпечним.
— Я не боялася, що Вейн мене покине. Він чіплявся за мене обома руками, навіть до ванної кімнати не міг сам зайти.
— Можливо, вам подобалося саме це «чіпляння»? А як щодо цього переліку чоловіків-невдах? Його ніхто не розбавив? Я не почув жодного імені чоловіка, який був би вас вартий і добре до вас ставився.
— Був тільки Ральф Кук, — Керол похапцем повернулася до безпечної брехні. Ще мить тому, коли Ернест називав усіх чоловіків, які її зрадили, в неї, як і минулого разу, зринули болісні спогади. Керол усвідомила, що має поводитися обачно. Вона й гадки не мала, що психотерапія може отак «спокушати». І що вона така підступна.
— І він помер, — зауважив Ернест.
— А тепер є ви. Ви добре до мене ставитиметеся?
Перш ніж Ернест встиг відповісти, Керол усміхнулася й знову запитала:
— До речі, як ви почуваєтеся?
— Каролін, я почуваюся дуже добре, — усміхнувся Ернест. — І не маю наміру вас покидати ще дуже довго.
— А як щодо іншого запитання?
Ернест дивився на неї, немовби не розуміючи, про що йдеться.
— Ви добре до мене ставитиметеся?
Він трохи завагався, а тоді заговорив, ретельно добираючи слова:
— Так, я намагатимуся докласти всіх зусиль, аби вам допомогти. Можете на мене покластися. Знаєте, я саме думаю про ваші слова з приводу того, що ви були найкращою студенткою курсу. І мені довелося буквально витягувати з вас цю інформацію. Найкраща студентка юридичного факультету Чиказького університету — це неабияке досягнення, Каролін! Ви цим пишаєтеся?
Жінка стенула плечима.
— Будь ласка, Каролін, скажіть, якими були ваші досягнення в університеті?
— Я непогано вчилася.
— Наскільки непогано?
На якусь мить запала тиша, а потім Керол тихо мовила:
— Я була найкращою студенткою на курсі.
— Повторіть це ще раз. Як ви вчилися? — Ернест театрально приклав руку до вуха.
— Я була найкращою на курсі! — голосно мовила Керол, а тоді додала: — А ще працювала редактором юридичної газети. Усім іншим, включно із Майклом, було до мене далеко! — з цими словами Керол розридалася.