Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

— Як давно ви зрозуміли, що то була помилка? Чи ви усвідомлювали, на що пристаєте?

— Важко сказати. Перші підозри з’явилися вже на початку подружнього життя, а тоді стався інцидент: я назвала його «Великий похід-катастрофа», після чого в мене не лишилося жодних сумнівів. То було років зо п’ять тому.

— Розкажіть детальніше.

— Гм, Вейн вирішив, що ми всією родиною маємо влаштувати традиційне американське дозвілля — піти в похід. Одразу зауважу, що в підлітковому віці я мало не вмерла від бджолиного укусу — через анафілактичний шок; до того ж я маю алергію на отруйний плющ, а тому мені не варто ходити в походи. Я запропонувала безліч інших варіантів: каное, дайвінг, річковий круїз на Аляску, катання на вітрильному човні в Сан-Хуані, на Карибах чи в штаті Мен, бо я непогана морячка. Однак Вейн вирішив, що на кону стоїть його чоловіча гідність, а тому відкидав усі ідеї, окрім походу.

— Але як він міг очікувати, що ви погодитеся піти в похід, маючи високу чутливість до бджолиних укусів? Невже він гадав, що ви наважитеся ризикувати власним життям?

— Він думав тільки про те, що я намагаюся його контролювати. Ми постійно через це сварилися. Я казала, що нізащо не піду в похід, а він погрожував, що візьме з собою Мері. Я не забороняла йому брати рюкзак і мандрувати з друзями, але їх у нього не було. Водночас я відчувала, що відпускати з ним Мері небезпечно, адже їй було тільки чотири роки. Він був настільки неповороткий, настільки лякливий, що я боялася, аби з нею чогось не трапилося. Гадаю, він хотів узяти її з собою задля власної безпеки, а не навпаки. Попри всі сварки, Вейн стояв на своєму і врешті-решт я, геть виснажена, пристала на його пропозицію. А тоді взагалі почалися якісь дивні речі, — вела далі Керол. — Спочатку він вирішив відновити свою фізичну форму і скинути десять фунтів, хоча мав добрих тридцять фунтів зайвої ваги. Ось і відповідь на ваше запитання щодо його привабливості: невдовзі після нашого весілля він добряче погладшав. Почав ходити до тренажерного залу, піднімати штангу… Авжеж, він при цьому худнув, але потім зірвав собі спину й усі зайві кілограми повернулися. Він страшенно цим переймався, подеколи навіть страждав від гіпервентиляції легень. Одного разу мені довелося покинути захід, організований компанією на мою честь у зв’язку з тим, що я стала повноцінним партнером, і їхати з ним до відділення невідкладної допомоги. Отак цей мачо готувався до походу. Саме тоді мене й огорнув жах і я усвідомила, якої помилки припустилася.

— Ого, оце історія, Каролін! — Ернеста приголомшило те, що вона мала чимало спільного з розповіддю Джастіна про «фіаско» з походом, у який він мав піти з дружиною та близнюками. Дивовижно чути настільки подібні історії, але з різних точок зору.

— Скажіть, а коли саме ви усвідомили, що припустилися помилки? Заждіть-но, коли трапилася ця історія з походом? Ви казали, що тоді вашій доньці було чотири роки?