Суспільно-політичні твори

В Німеччині, Англії, Франції і скрізь, де робітники добули собі право посилати своїх депутатів (відпоручників) до складу правительства, де робітник живе заможно, заробляє щоденно 3-5 карбованців, де робітники мають свої театри, бібліотеки, клуби і навіть свої університети, сі робітники — робітники організовані, що утворили в себе могутні спілки, а неорганізований робітник (вовчий пролетар) нічого сього не має: він живе по брудних барлогах, ходить в ярмі завжди голодний, бо півроку без роботи тиняється. Роботу на фабриках, заводах і все ремісництво забрали робітники зорганізовані. І рад би капіталіст взяти до своєї фабрики чи заводу робітників незорганізо-ваних, бо вони згоджуються на найменшу платню, аби тільки з голоду не здохнути — та ба: капіталіст боїться могутньої сили зорганізованих робітників, цієї ж сили боїться й «вовчий пролетар». «Вовчі пролетарі» тим тільки і живуть, що зорганізовані робітники за нікчемну платню часом дають їм роботу (Англія, Франція, Німеччина).

Українці-робітники! Зазирайте вперед, в будуччину і пильнуйте, щоб не попасти в своїм ріднім краю в ряди «вовчих пролетарів», в ряди «вовчих» робітників незорганізованих. Москалі на лівім березі Дніпра, а поляки на правім — усе підмовляють вас укупі та й вкупі з ними робити, а не утворювати своїх власних українських робітницьких організацій. Самі ж тихцем організуються все дужче й більше і готують вам погибель в будуччині. Те, що ми кажемо, не вигадка, а дійсна правда, страшна правда. Гляньте, наприклад, із життя Австрії, де живе частина нашого народу. По великих містах на всій Галицькій Україні вже нема робітників-українців: їх повипихали ро-бітники-поляки з усіх професій, українця ще знайдете хіба по селах. Те ж має бути і на Вкраїні російській, коли з боку українців-робітників не буде відпору. Уже й нині по всіх містах на Вкраїні зайди-москалі все більше й більше захоплюють працю по фабриках та заводах і ремісництво і випихають з цих професій українців; уже й тепер не рідко стрінути, що українець надармо шукає, де б йому заробити шматок чорного хліба, тимчасом як чужинці на плодючій Україні їдять білий хліб. Іміграція москалів все більше й більше заливає міста українські. А ми знаємо, яке велике політичне й культурне значення мають міста, бо в місті зосереджується і просвіта, і власть. Горе тій нації, яка стратить міста на своїй території. Як тяжко боротись нашим братам в Галичині особливо через те, що міста, де панує просвіта, в руках поляків. Поки ще не пізно, ми, українці, мусимо відстояти свої позиції по містах на Вкраїні. На території Польщі та Московщини хай робітницька справа буде в руках москалів та поляків: се потрібно і справедливо. Але на території України, де живе український нарід, хай робітницька справа належиться українцям, а не чужинцям.