Студії з української етнографії та антропології

Те, що ми сказали про народне розуміння чортів, характеризує також І всю їхню чинність. На Україні — це не могутній дух, здатний вчинити якесь грандіозне лнхо; це просто істота, що змагає безнастанно тільки до того, щоб зробити якусь капость всім і кожному зокрема, починаючи з бога, що його творові він наплював у груди, та кінчаючи останньою людиною. Чорт використовує кожну найменшу недбалість чи людську слабість, щоб зробити яку-будь капость,— саме капость, а не поважну шкоду, що на неї йому бракує сили. Чорти можуть затягти людину в болото, всадити їй в рот замісць люльки шматок кизяку, дати замісць грошей купу черепків, порвати одежу, посварити з родичами та з приятелями. Одна дуже побожна людина виявляла свою побожність тим, що молилася в церкві до образів, а чортові, намальованому на образі Страшного Суду, давала дулю. Чорт розгнівався та, щоб помститися, попереносив до цієї людини в комору ріжні церковні речі, щоб того вважали за злодія. Чортові теж приписують і ріжні вигадки на шкоду людям, І передусім винахід горілки; йому теж приписують все гомінке, горюче й смердюче, а саме: млин, козу, нафту тощо, не кажучи вже про незрозумілі та незвичайні речі, як-от паровоз, телеграф, телефон тощо. Опанувати людину, хоч би й таку, що продала йому свою душу, чорт за її життя не може; а затягти живого в пекло він може тільки жида, та Й то тільки один день на рік — в Судний деньгі народ оповідає, шо в цей день завше таким способом зникає безвісти по кілька жидів у кожному містечку... Побачити чорта та ввійти з ним у зносини справа зовсім не тяжка. Для того треба вийти вночі на перехрестя доріг та три рази свиснути чи гукнути: «Грицю без п’ят». Чорт негайно з’явиться у вигляді невеликого «панича», і з ним можна скласти умову на продаж йому своєї душі за певні послуги, головно, звичайно, за гроші. Договір цей мусить бути підписаний кров’ю того, хто договорився, і беруть кров з порізаного мизинця. Ніж для цього та перо є завше в запасі у чорта. Цим договором можна «купити» собі чорта в доживотнє розпорядження у вигляді «слуги», «домового слуги» або «хованая». З найбільшою вигодою чиняться такі справи иа Карпатській Русі, в Сіготі, де є «мудрі люде» або «земляні боги» (знахарі), які відомі всім: вони ведуть правильну торговлю чортами, складаючи договори від їх імсни, а покупець «записує» чортові або свою душу, або душу своєї дитини, або навіть просто свою худобу. Той, хто купує чорта, иноді дістає його тут-таки у вигляді прачика (головастика) або маленького чортика у пляшці з водою (в одному оповіданні чорт «гумовий», цебто з каучуку), але найчастіше його знаходять у себе вдома, з умовою, ніколи не хреститися та ие солити чортової страви, а то він може втекти, перед тим цілком спустошивши хату свого хазяїна. Є, правда, спосіб придбати собі такого «домового чорта» і без допомоги «мудрих людей». Для цього досить здобути так званий «зносок», цебто маленьке яєчко, знесене куркою, що вже перестає нести яйня, та носити це яєчко, не виймаючи, дев'ять день під пахвою лівої руки. Зі зноска вилупиться чортеня, і годувати Його треба самими кльоцками без соли.