Студії з української етнографії та антропології

Металеві хрести з українських церков XVII—XVIII ст.

тощо, витворилось уже під виливом христіянських ідей: сосна — дерево благословенне, вона завше зелена, бо її дерево виявилося непридатним на цвяхи для розп’яття Христа; а верба навпаки,—дерево прокляте, бо ж ті цвяхи були саме з неї зроблені; на осиці повісився Іуда, тому її листя безперестанку труситься, вона наводить жах на все лихе, з неї роблять кілки, що їх вбивають у груди відьмакам та взагалі ходячим мерцям; береза зблідла од першого наміру Іуди повіситись на ній; на бузину повішено святу Варвару Великомученицю, і тому в кущах її живуть чорти, тощо. До числа вірувань, що зайшли з заходу, належать також відомі оповідання про цвіт папороті, про очерет, про чортополох, про мак-видкж та про багато инших рослин. Слідів давнього шанування дерев та їх культу, здається, на Україні зовсім не заховалось, хоч історичні відомості дають численні докази того, що вони

існували за старих часів у нас так само, як і в усіх инших слав’янських народів. За єдині їх пережитки можна те хіба вважати ритуальне деревце в купальних обрядах та вильце, чи гильце, у весільних, та про це скажемо далі.

Головні мотиви вірувань щодо тварин — це антропоморфізм та переконання в можливості перетворення; ці мотиви злегка прикриті напливом пізніших христіянських ідей. Ведмідь — це перетворений мельник, малпа— теж перетворена людина, свиня покарана за спробу одурити Христа жидівка, собаки — перетворені хлопчики, що дражнили Ісуса Христа, кріт — також хлопець, що його батько спокушав бога; кицька утворилась у рукавиці богороднці, кажан — з звичайної мнші, коза та пава — перетворення чорта, чайка — перетворена вдова, журавель — циган, а бусол був колись за слугу у богородицІ; зозуля, за одною версією,— жінка, що вбила свого чоловіка і за те засуджена не мати свого гнізда, а за другою,— дівчина, що пішла заміж за перевертня вужа, тощо. Сліди антропоморфізму можна було б вбачати і в українських оповіданнях про тварин, шо говорять людською мовою, але цих оповідань є поки що всього два, й обидва вони, маючи характер навчання (небезпека — багато знати та проговорюватись про секрети), належать до ділянки міжнародного фольклору і на Україні, безперечно, запозичені.

Так само належать скорше до ділянки фольклору, ніж до числа вірувань, і оповідання про створення людини. Варіантів цих оповідань теж дуже небагато, всі вони, безперечно, біблейського, а до того ще й апокрифічного змісту, бо в них усіх у творенні людини, крім бога, бере участь, явна річ з другого боку, І діявол. За варіянтом Драгоманова, бог виліпив людину з глини та поставив сушитись, наказавши собаці стерегти її; діявол скористався, що собака заснула, розірвав у виставленої сушитися людини груди та наплював туди. Бог вдунув потім у людину душу, але людина й досі, кашляючи, харкає.