Студії з української етнографії та антропології

Віра в існування відьом, крім України, поширена у поляків та германських народів, але, здається, П зовсім немае у латинських народів. Походження цього вірування через те дуже загадкове, хоч, мабуть, і можна було б вважати за вказівку щодо цього два зауваження, а саме: одне у de Ches-пеі’я, в Dictionnaire de superstitions (Collect. Migne), про те, що н Індустані часом обвинувачували старих жінок в чаруванні і для спроби кидали їх в мішках у воду, а коли вони випливали, то їх палили; друге — у Wuttke про те, що за відьом в Німеччині вважали головно циганок. На жаль, у цих вказівках нема жадних подробиць (крім спроби водою, яку, однак, зовсім не можна вважати спеціальною тільки лля відьом), які з'ясовували б, чи цих старих індуських жінок та циганок вважали справді за відьом чи за чарівниць? Ріжннця між цими двома розуміннями дуже сутня, бо відьом ніяк не слід плутати не тільки з українськими знахорками чи ворожками, але й з великоруськими чи иншими чарівницями (sorcières, Zauberinnen), що не літають ні на Блоксберг, ані на Лису гору, не мають хвостів, не спеціялізова-ні на доєнні корів, які лік>ють од хороб га взагалі, чинячи иноді н зло, роблять разом із тим людям фіктивні чи дійсні послуги, чого ніколи не роблять відьми. Ця ріжннця, однак, Існує зовсім не у всіх народів, у яких ми зустрічаємо вірування у відьом, і ця обставина, мабуть, також може служити одною з вказівок для з'ясування походження цих вірувань. В найдетальиішому та найчистішому вигляді розуміння відьмн Існує тільки у германських та у деяких слав'янськнх народів, що мають для того й відповідні вірування; при тому ці вірування, як і саме розуміння, існують відповідно дуже недавно; а в латинських та східніх народів цих розумінь, здається, немає, а коли вони А єсть там, то в дуже затертому та обезбарвленому вигляді, змішуючись з розумінними ворожок, чародіїв тощо, як, напр., у романських народів. Серед слав'ян відьмн відомі головно у поляків та в українців, і дуже можливо, що поляки та українці запозичили їх з Німеччини У великоросів слово відьма хоч і відоме, але його майже завше супроводить епітет: київська. Подібність між чарівницями та відьмами й сплутування цих двох розумінь у багатьох народів вказують,— як це можна припускати,— на те. шо відповідно нове розуміння відьми занесли, мабуть, справді цигане з Індії; маючи в собі як головну ознаку відьмн доєння корів і, можливо, затримування дощу, воно в західній Європі змішалося з розуміннями чарівництва, що існували гам уже раніше. Це сталось не у всіх народів, а передусім у германшв, а потім і в деяких инших, у тому числі і в українців.