Навколо Парнасу: Літературні бувальщини
- Автор: Артемчук Ігор М.
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00317-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Навколо Парнасу: Літературні бувальщини». Краткое содержание книги:
Н 15
ДЕРЖАВІН ЗАХИЩАЄ ТАЛАНТ
Поет Г. Р. Державін і С. А. Пушкін, батько молодого поета, були запрошені на обід до тодішнього міністра народної освіти графа Розумовського.
— Я бажав би, щоб ваш син удосконалювався в прозі, — звернувся граф до Сергія Аьвовича.
— Залиште його поетом, — відповів за батька Пушкіна Державін.
ЗОЛОТОМ ЗА ЗОЛОТО
1826 року редакторам альманаху «Полярная звезда» О. Бестужеву і К. Рилєєву О. С. Пушкін надіслав уривок з «Євгенія Онєгіна». Питання винагороди поет просив узгодити з його братом Львом Сергійовичем, який на цей час мав багато боргів.
Лев Сергійович запросив у видавців по п'ять карбованців за рядок. Бестужев, ні хвилини не вагаючись, погодився і сказав:
— Ти продешевив, Льовушко, міг би запросити і по десять карбованців за рядок. Я тобі і таку ціну дав би, але з умовою додрукувати нашу домовленість в «Полярной звезде», щоб усі знали, з якою готовністю ми платимо золотом за золото.
Оноре де Бальзак
1799—1850
ПОРЯТУНКУ НЕ БУЛО Б
Бальзак був непрактичною людиною. Його обманювали видавці, спритні пройдисвіти втягували в сумнівні операції, обіцяючи великі прибутки. В результаті, як правило, замість прибутків Бальзак втрачав гроші, які вкладав у чергову операцію. І тільки почуття гумору рятувало його від горя і відчаю.
Так, коли якийсь дуелянт розповідав у присутності Бальзака, що під час поєдинку його врятувало тільки те, що шпага супротивника наткнулась на дрібну монету в його нагрудній кишені, Бальзак сміючись зауважив:
— Якби я був на вашому місці, я б не врятувався!
РЕАЛЬНІ ЛЮДИ
Якось Бальзак звернувся до сестри:
— Знаєш, на кому одружується Фелікс де Ванденес? На мадемуазель де Гранвіль. Це вигідний шлюб, бо родина Гранвіль дуже багата, незважаючи на те, що має великі витрати, в які її затягла мадемуазель де Бельфей.
Йшлося про персонажів роману, який Бальзак тоді писав.
Іншим разом Бальзак нетерпляче слухав друга, що розповідав про хвороби родича. Врешті-решт письменник не витримав і зупинив його:
— Гаразд! Повернімося краще до дійсності — поговоримо про Євгенію Гранде!
ЧАС, ВТРАЧЕНИЙ НАЗАВЖДИ
Бальзак, повернувшись з побачення, скаржився знайомому літераторові Сандо:
— І понесли мене чорти на те побачення! Втрачено принаймні дві глави з роману, який я зараз пишу!
ЧОГО НЕ ІСНУВАЛО?
Один поет, нездара і песиміст, на якомусь з урочистих прийомів замучив Бальзака своїми теоріями:
— Світ спливає в безодню; мистецтво занепало; суспільство нічого нового не винайшло, крім того, що було за часів Гомера!
Заінтригований впертим мовчанням Бальзака, він запитав:
— Будь ласка, скажіть мені, чого, наприклад, не було 2000 років тому?
— Бальзака, — коротко відповів автор «Людської комедії».
КОМПЛІМЕНТ?
Бальзак був запрошений на вечірку з нагоди 50-річчя високопоставленої аристократки. Численні гості пошепки глузували з приводу того, що ювілярка применшує свій справжній вік, адже 50 їй минуло вже давненько.
Письменник, почувши ці розмови, підійшов до господині й, чемно вклонившись, тихенько промовив:
— Мадам, не вважайте це за тривіальний комплімент, але я мушу вам сказати відверто, що від одного свого 50-річчя до другого ви стаєте все молодшою й кращою!..
ЗАВАДИЛО ВИЗНАННЯ
Сучасників Бальзака дивувала надзвичайна його працездатність. Він продовжував «шліфувати» свої твори навіть після набору.
Якось Бальзак признався своєму колезі письменникові Віктору Гюго:
— Знаєте, мені потрібно було десять років, аби зрозуміти, що я не вмію писати.
— Тоді чому ж ви не обрали іншої професії? — запитав Гюго.
— На жаль, було пізно. На цей час я вже став відомим письменником.
ЗІПСОВАНИЙ ПРИМІРНИК
Після виходу в світ «Тридцятирічної жінки» Бальзак надіслав примірник цього твору знайомій дамі, зробивши на книжці власноручний напис.
Через деякий час, коли вже дружба письменника з цією дамою була порушена, Бальзак побачив той самий примірник свого твору на розкладці. Дізнавшись про ціну книжки, він запитав букініста, чому той продає її так дешево.
— Звичайно, книжку можна було б продати значно дорожче, — відповів букініст, — коли б якийсь дурень не надряпав на першій сторінці оцей напис..