Навколо Парнасу: Літературні бувальщини
- Автор: Артемчук Ігор М.
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00317-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Навколо Парнасу: Літературні бувальщини». Краткое содержание книги:
Н 15
РОЗМОВА З БАНКІРОМ
Якось у Парижі Гейне зустрів Ротшільда.
— Як ви себе почуваєте? — запитав поет.
— Дуже зле, — відповів банкір. — Політика доводить мене до божевілля.
На це письменник зауважив:
— Доки ви не почнете жбурляти гроші за вікно, я не повірю в те, що ви сказали.
ДОРОГИ ЧЕСТІ
Генріх Гейне після якоїсь суперечки повинен був прийняти виклик свого супротивника на двобій. У день дуелі сталася злива. Грузнучи в багні та потопаючи в калюжах, поет звернувся до своїх секундантів:
— Як бачите, панове, дороги честі бувають інколи дуже брудні!
«ОБМІН» ДУМКАМИ
Коли до хворого Гейне прийшов знайомий письменник, поет почав перед ним виправдовуватись:
— Пробач, але в моїй голові зараз зовсім порожньо. Тільки що від мене пішов Н., ми з ним обмінювались думками.
ОДНА ДЯКА...
На запитання: «Чи ви читали Ауфенберга?» — Гейне відповів:
— Ауфенберга я не читав, та мені здається, що він схожий на д'Арленкура, якого я теж не читав.
ЯК ЮВЕЛІР
Знайомому літератору і композитору Гейне сказав:
— Ось люди говорять про натхнення і таке подібне. А я працюю як ювелір над золотим ланцюжком, підганяючи кільце до кільця.
МОЖЕТЕ НЕ ХВИЛЮВАТИСЬ
Якось Генріх Гейне та італійський композитор Белліні грали в більярд. Композитор довго ходив навколо столу, розмірковуючи, яку кулю вдарити. Гейне не витримав:
— Поспішайте. Ми не можемо витрачати стільки часу. Хіба ви не знаєте, що усі геніальні композитори померли замолоду.
Белліні зблід і відклав кий. Товаришам, що спостерігали за грою, він сказав:
— Ви чули, що сказала ця страшна людина?
Генріх Гейне зауважив:
— Я ж не знав, що ви належите до когорти геніальних!
ЗАБОРОНЕНІ КНИЖКИ
Коли Гейне повертався з-за кордону до Німеччини, його запитали на митниці, чи він не має з собою заборонених книжок.
— Маю.
— Де? — пожвавішали чиновники.
— Тут, — відповів поет, показавши на чоло.
НЕВДЯЧНИЙ КНЯЗЬ
Як кореспондент аугсбурзької газети Гейне мав давати повідомлення про хід дебатів у баварській палаті. Якось князь Валлерштейн заявив, що він такої промови, яку надруковано в газеті, не виголошував.
Гейне спокійно відповів:
— Ваша світлість повинні мені подякувати за те, що я вклав у ваші уста кілька розумних фраз.
О. С. Пушкін
1799—1837
СОЛІДАРНІСТЬ
Якось до ліцею, в якому навчався Пушкін, завітав імператор Олександр. Відвідавши класи, імператор запитав:
— Хто тут перший?
— Тут немає перших, ваша імператорська величність, тут усі — другі, — відповів Пушкін.
ЧИ РОЗУМНА ВОНА?
Якось на званому вечорі Пушкін розмовляв з дамою. Хтось із знайомих запитав поета, чи розумна вона.
— Не знаю, — відповів Олександр Сергійович, — адже я розмовляв із нею по-французьки.
УСЕ СТВОРЕНЕ — ПРЕКРАСНЕ
В одному товаристві, де був присутній І. А. Крилов, Пушкін читав свого «Бориса Годунова». Після прочитання автор запитав байкаря:
— Признайтеся, Іване Андрійовичу, що моя трагедія вам не подобається. І, на ваш погляд, вона невдала.
— Ні, чому ж, — відповів Крилов.— Ось послухайте, що я вам розповім. Священик у проповіді своїй вихваляв божий світ і говорив: «Все створено так, що кращим бути не може». Після проповіді підходить до нього горбатий.
«Чи не грішно вам, — дорікає він йому, — насміхатися наді мною і в моїй присутності запевняти, що все те, що створив бог, добре і прекрасне? Гляньте на мене»! — «То и що? — заперечив богослужитель. — Для горбатого і ти — красень».
Пушкін розсміявся і обійняв Крилова.
«МАЄТКИ» ПОЕТА
Коли Пушкін вечеряв зі своїми друзями у ресторані, до нього підійшов знайомий граф і, побачивши щедрий стіл, сказав:
— Мені здається, у вас багато грошей?
— Так, — відповів Пушкін, — я набагато заможніший від вас, бо ваш прибуток йде лише з одного маєтку, а в мене їх тридцять шість.
— Як це? — здивувався граф.
— А дуже просто: це літери російського алфавіту.