Навколо Парнасу: Літературні бувальщини
- Автор: Артемчук Ігор М.
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00317-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Навколо Парнасу: Літературні бувальщини». Краткое содержание книги:
Н 15
КАЗКА ЗА КАЗКОЮ
Письменники-романтики за традицією використовували для казок фольклорні сюжети. Андерсен відходить від цієї вимоги і за основу бере або давній іспанський анекдот, або італійську пісеньку і т. п. Згодом він дає волю своїй фантазії і сам придумує казки.
У листі до товариша він писав:
«У мене багато матеріалу (для казок)... мені інколи здається, ніби кожна огорожа, кожна маленька квіточка до мене промовляє: «Поглянь на мене, і тобі відкриється історія мого життя!» І варто мені глянути, як про кожну з них у мене вже готове оповідання».
ЖИТТЯ І КАЗКА
Андерсен уміло використовував засоби сатири. Сміх був зброєю у його боротьбі проти корінних пороків суспільного чи побутового життя. І письменник пишався тим, що люди розуміли його твори. В одній із своїх книжок він писав:
«Кожну річ слід називати її справжнім іменем. І те, про що небезпечно говорити в дійсності, повинно бути хоча б у казці».
МАТИ І МАЧУХА
Андерсен по тривалому перебуванні в Італії збирався повертатися на батьківщину.
— Як можна, — запитав один із його італійських друзів, — залишати дивовижну країну, де золотіють помаранчі, задля похмурої, холодної і непривітної Данії!
— Хіба матір люблять тільки за її красу? — заперечив на те Андерсен.
М. В. Гоголь
1809—1852
БУЛО СМІШНО, СТАЛО СТРАШНО
Якось у присутності М. В. Гоголя розповіли канцелярський анекдот про бідного чиновника, затятого мисливця, який завдяки неабиякій економії і невтомній праці зумів зібрати суму, якої вистачило на придбання гарної мисливської рушниці карбованців на 200 асигнаціями. Поклавши рушницю на ніс човна, він поплив через Фінську затоку полювати на качок. Перші хвилини був наче уві сні і опам'ятався тільки тоді, коли, глянувши на ніс човна, не побачив своєї обнови. Рушницю стягло густим очеретом, і знайти її було вже неможливо. Чиновник повернувся додому, ліг у постіль і вже не вставав: у нього була лихоманка.
Усі присутні посміялися над невдахою мисливцем, окрім Гоголя, який усе не вислухав і замислився.
Гоголь вирішив написати повість про бідного чиновника так, щоб усім, хто легковажно сміявся з цієї пригоди, стало страшно. А декому страшно і совісно.
Так народилася «Шинель»...
З ДИМУ...
Гоголь на запитання, звідкіля у нього таке багатство мови — блискучий стиль, відповів:
— З диму. Пишу і спалюю написане. І знову пишу.
НАСТАВНИК, АЛЕ НЕ З КАФЕДРИ
У 1834—1835 навчальному році у Петербурзькому університеті Гоголь читав історію стародавнього світу і середніх віків.
Він мав намір по-новому подати матеріал студентам, але, як сказали про нього друзі, був народжений для того, щоб стати наставником своїх сучасників, тільки не з кафедри.
Того ж року Гоголь подав у відставку.
З цього приводу він сказав:
— Невизнаний став я за кафедру — і невизнаний сходжу з неї!
«ЗАБОРОНИВ»... ГОГОЛЯ
Твори Гоголя за життя письменника викликали лють реакціонерів. Про це свідчить такий випадок.
Одного разу в сільському клубі піп читав твір Гоголя «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем». Читання супроводжувалося показом малюнків на стіні. І ось, коли на екрані з'явилася свиня, що викрадає казенну бумагу з відомчої установи, пристав закричав:
— Збори закриваю! Не дозволю висміювати і ображати начальство!
Селяни розійшлися, а попа привели до волосного управління і склали протокол.
Громадськість запротестувала, і виникла справа на пристава, який заборонив публічне читання Гоголя. Розглядалась ця справа на засіданні Державної думи 17 травня 1914 року, але... все закінчилося порожньою балаканиною.
Т. Г. Шевченко
1814—1861
ВІДПОВІДЬ ПАННОЧЦІ
Одного разу до седнівських братів Лизогубів, у яких гостював Шевченко, приїхала в гості панночка з Березного. Вона дуже хотіла сподобатись відомому поету і художникові от і вдягла селянську вишивану сорочку, знявши її зі своєї служниці. В отій сорочці і постала вона перед Шевченком. Той одразу помітив, що в панської дочки не своє вбрання, але змовчав.