Навколо Парнасу: Літературні бувальщини
- Автор: Артемчук Ігор М.
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00317-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Навколо Парнасу: Літературні бувальщини». Краткое содержание книги:
Н 15
Розділивши добро між спадкоємцями, Ералі не забув і про себе.
— А що, — запитав лукаво Кеміне, — покійний і вам був батьком?
ЧОМУ ВІРИТИ?
— Чи великий гріх курити кальян? — запитав селянин ішана.
— Якщо курити для лікування, то гріха немає, — відповів священнослужитель.
— Вах, вах, — здивувався Кеміне, який чув цю розмову, — але ж тільки вчора ви говорили: хто палить, на того чекає пекло! Чому вірити?
СЕКРЕТ ШУБИ
— Де ти переховуєш мішок зі своїми жартами і дотепами? — питали люди Кеміне. — Ми б хотіли його викрасти.
— Тоді вам довелося б викрасти мою шубу, — сміявся поет. — У ній моя таємниця: в кожній дірці жарт, під кожною латкою — дотеп.
СХОЖЕ НА ПРАВДУ
Компанія, в якій були пір і Кеміне, зібралася їсти диню.
— Обережно ріжте, як би з неї не вийшов Кеміне у своїй шубі! — пожартував пір.
— Бай-бо! — усміхнувся Кеміне. — Швидше може статися, що я вийду з вашого будинку... без шуби.
ПРИВЕЗИ ГОНЧАКА
Кеміне відпросився у піра навідатися до сім'ї.
— Провідай, — погодився учитель, — і привези мені гарного собаку-гончака.
Уладнавши сімейні справи, Кеміне незабаром повернувся у Хіви. Пірові привіз великого вовкодава. Ералі-ішан був незадоволений:
— Я просив привезти гончака, а це якийсь дворняга.
— Не сумуйте, вчителю, — сказав Кеміне. — Цей дворняга поживе трохи біля ваших дверей і буде справжнім гончаком.
ЯК ТРУЇТИ КОМАРІВ
Якось Кеміне віз пісок. Зустрів бая.
— Навіщо тобі пісок? — запитав бай.
— Труїти комарів.
— Продай мені.
Кеміне продав, а незабаром бай зустрів поета:
— Ти обманув мене! Пісок не допомагає.
— Може, ви ним неправильно користувалися.
— А... як треба?
— Треба піймати комара і насипати йому в очі піску.
— Та вже як я його піймаю, то й так уб'ю.
— Ви маєте рацію, — сказав Кеміне. — Це навіть краще.
ЛЮБОВ ДО ЗЕРНА
Якось пір за проведення релігійного обряду одержав багато зерна, але, за звичкою, ні з ким не поділився, хоч учні йому допомагали.
— Учителю, — звернувся до нього Кеміне, — в який рік ви народилися?
— У рік пацюка, — відповів той.
— Тепер зрозуміла ваша любов до зерна, — сказав Кеміне.
П.-Ж. Беранже
1780—1857
ВАЖКИЙ ЖАНР
Двотомник пісень П'єра-Жана Беранже вийшов десятитисячним тиражем 25 жовтня 1821 року й одразу розійшовся. Власті не встигли конфіскувати збірник. Коли через чотири дні поліцейські стали обшукувати склади й книгарні, то знайшли тільки чотири примірники засудженої книжки.
За пісні, що розійшлися в народі, Палац правосуддя в Парижі у грудні 1821 року виніс пісняреві вирок — три місяці ув'язнення.
У в'язниці його відвідав поет і драматург В'єнне.
— Ви тут, напевне, встигли вже написати новий том? — запитав він Беранже.
— Веселі пісні пишуться не так швидко, як трагедії. Це дуже важкий жанр, — відповів той.
СПОКУСА
Цензору, який не давав дозволу друкувати пісні Беранже, поет сказав:
— Тоді я надрукую їх у Голландії під назвою: «Пісні, не пропущені моїм цензором».
Ось тут цензор не витримав:
— Розраховую на один примірник!
БЕРАНЖЕ І РУЖЕ ДЕ ЛІЛЬ
У червні 1826 року Руже де Ліль був ув'язнений за несплату боргів. Беранже посилає до нього знайомого з листом, запитуючи, який у того борг. І додає:
«Не червонійте через те, що Вас арештували за борги. Швидше вся нація мусить червоніти за ті прикрощі, що їх зазнає автор «Марсельєзи».
Беранже вдалося зібрати потрібну суму в 500 франків і визволити Руже де Ліля з в'язниці.
У ЧІМ БАГАТСТВО
Знаючи, як бідує Беранже, паризький банкір Лаффіт запропонував йому місце у своїй конторі. Але поет відмовився від спокусливої пропозиції, бо не хотів бути залежним від багатія.
А знайомим з цього приводу сказав:
— Багатство в тім, коли у тебе мало потреб і багато друзів.
НАДТО СТАРИЙ
— Король хоче бачити Вас у палаці, щоб подякувати за все, що ви зробили для нього і Франції, — урочисто повідомив пісняреві Беранже один аристократ.
— Скажіть королю, що я застарий, щоб заводити нові знайомства, — відповів поет.