Навколо Парнасу: Літературні бувальщини
- Автор: Артемчук Ігор М.
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00317-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Навколо Парнасу: Літературні бувальщини». Краткое содержание книги:
Н 15
НЕБЕЗПЕЧНА РЕКЛАМА
Бальзак, який завжди був у боргах, завинив чималі гроші й булочникові, що постачав йому свої вироби. Втративши надію одержати гроші, він прийшов до Бальзака з проханням:
— Пане Бальзак, за ті гроші, що ви мені завинили, напишіть хоч рекламу для мого підприємства!
Бальзак погодився і запропонував торговцю вивісити таку табличку:
«Наші вироби дуже любить і охоче купує сам великий Бальзак».
Трохи згодом булочник знову прийшов до Бальзака — цього разу зі скаргою:
Ваша реклама розорить мене!
Невже у вас перестали купувати булки? — здивувався Бальзак.
— Навпаки, купують більше, ніж будь-коли! Але покупці кажуть: те, що любить великий Бальзак, вони хочуть купувати так само, як і письменник, — у борг!
ГРАФОЛОГІЯ
Свого часу Бальзак цікавився графологією. Одного разу до нього прийшла літня вчителька і показала письменникові списаний старий аркуш з учнівського зошита.
— Скажіть, будь ласка, яка доля чекає цього учня?
— Він вам не родич?
— Ні.
— То скажу, це — лінивий учень. Він нічим не цікавиться. Пороху, на жаль, не винайде.
— Пане Бальзак, невже ви не впізнали своєї вчительки? Невже ви не впізнали свій почерк? Адже цей аркуш з вашого учнівського зошита.
ЖІНОЧЕ СЕРЦЕ
У товаристві, де був Бальзак, зайшла мова про таємниці жіночого серця.
— Дивовижно, як ви можете заглянути в найпотаємніші куточки нашого серця, — сказала одна з дам.
— Так, я можу з першого погляду дізнатись про життєвий шлях будь-якої жінки. Хочете, я розповім вам вашу історію?
Дама почервоніла і прошепотіла:
— Та вже розповідайте, тільки тихо.
В. І. Даль
1801—1872
МИСЛИВЕЦЬ ЗА СЛОВАМИ
У сім'ї, де народився Володимир Іванович Даль — майбутній фольклорист, етнограф, автор «Толкового словаря живого великорусского языка», — захоплювалися мовами. Вечорами, коли збиралися всі члени сім'ї, Володя з зацікавленням спостерігав, як інколи через одне слово виникали дискусії.
— Ти хочеш бути перекладачем? — запитала якось бабуся онука. Той не поспішав з відповіддю. Володі не хотілося ображати її, але правдивість перемогла.
— Ні. Не хочу усе життя шукати слова.
РЯТУЙТЕ РУКОПИС
В. Даль об'їздив північ і південь нашої країни, брав участь у воєнних походах і морських плаваннях, вів свої записи біля солдатської ватри і в похідних лазаретах, у розмовах з селянами.
Нотатки слугували Далю ілюстративним матеріалом для підготовки основної праці його життя — «Толкового словаря живого великорусского языка».
Сам Володимир Іванович вважав (і він не помилявся!) зібрані матеріали неоціненним скарбом.
Недарма дочкам він наказував:
— Якщо раптом у нас трапиться пожежа, то ви не поспішайте рятувати майно, а візьміть рукопис «Словника» разом з шухлядами стола, де він лежить, і винесіть на галявину в сад.
ДОРОГИЙ ВЕРБЛЮД
На Балканах точилася війна з турками. А військовий лікар Володимир Даль не облишив свого основного заняття: усе збирав слова.
Записів зібралося стільки, що їх доводилося возити у величезному мішку на верблюді.
Під час одного переходу верблюд, який віз цінний вантаж — зошити лексикографа, щез. Звістка про втрату стала поширюватися в полку: адже лікаря знали всі. А через одинадцять днів козаки відбили у турків верблюда. І Даль писав у Дерпт бадьорого листа, який починався так: «Дорогий друже! Верблюд знайшовся!»
ВИКРИВ ЗЛОЧИН
В. І. Даль чудово знав місцеві говірки. Якось у тверському селі до нього прийшли за пожертвуванням на церкву двоє ченців — старий і молодий. Даль усадив їх, почав розпитувати і здивувався, коли молодший сказав, що він з-під Вологди. «То звідки ж ви родом?» — перепитав Даль. «Я тамодій», — пробурмотів чернець.
Тільки-но встиг він промовити це слово — «тамодій» замість «тамтешній», як Даль глянув на нього з посмішкою і сказав: «А чи не ярославський ви часом, батечку?» Чернець зблід, поглянув на старшого, який за нього відповів: «Ні, родимий... » — «А ви — ростовський!» — упевнено сказав Даль і засміявся. Він упізнав у цьому «ні, родимий» корінного ростовця.
«Вологжанин» кинувся Далю в ноги: «Не занапасти!.. »
Під чернечими ризами ховалося двоє бродяг із фальшивими документами. Ростовець був торговцем, який викрав виручку каси і втік. Так знання допомогли вченому розкрити підступний намір двох грабіжників.