Навколо Парнасу: Літературні бувальщини
- Автор: Артемчук Ігор М.
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00317-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Навколо Парнасу: Літературні бувальщини». Краткое содержание книги:
Н 15
— Як вам сказати, добродію...
Лобанов відійшов від картини і відразу зрозумів: третій той, хто роздивляється малюнок! Він негайно розповів про це Крилову і незадоволено сказав:
— Це неподобство! Адже на лубок може будь-хто глянути, навіть міністр!
Крилов поспівчував Лобанову і відповів:
— На жарти не ображаються. Якщо дурень погоджується, що він дурень, то він уже не дурний. Якщо ж починає сперечатися, тоді інша справа.
ЗАБАГАТО
У присутності І. Крилова говорили про одного товстосума, що мав щороку більше шести мільйонів прибутку.
— Це вже занадто багато, — зауважив Крилов, — це все одно, якби у мене була ковдра на тридцять з лишком аршин.
ПЕРЕВАГА
У літературу І. А. Крилов увійшов як поет, драматург, прозаїк, критик, журналіст. Іван Андрійович — автор казкової опери «Ілля-богатир». Якось його запитали, чому з-поміж усіх поетичних жанрів він віддав перевагу байці.
Іван Андрійович відповів:
— Байка зрозуміла кожному: її читають і слуги, і діти.
ВИПАДКОВІСТЬ
Кожна нова байка Крилова викликала суперечки, кого або що мав на увазі автор у написаному творі. Крилов нічого не розповідав, тільки усміхався, Траплялось, що хто-небудь говорив йому своє припущення. Байкар не погоджувався, але його заперечення можна було зрозуміти як згоду.
— Можливо, й схоже! — відповідав Крилов. — Випадковість, та й годі!
ЗРОБИМО ВИНЯТОК
На одному з засідань Російської академії було запропоновано збиратися якомога частіше. Крилов з усіма погодився, однак додав:
— За винятком, звичайно, поштових днів.
У столиці пошту відправляли щоденно...
КОНТРАКТ
Господар будинку, в якому наймав квартиру І. А. Крилов, склав контракт і приніс видатному байкареві на підпис. Там, між іншим, зазначалося: якщо з вини квартиранта будинок згорить, той зобов'язується сплатити шістдесят тисяч карбованців. Крилов підписав папір, тільки додав ще два нулі.
— Візьміть, — мовив він, повертаючи контракт господареві. — Я згоден з усіма пунктами. Але для того, щоб ви були цілком забезпечені, я збільшив суму до шести мільйонів. Для вас буде добре, а мені однаково платити нічим.
ДОВГА СТЕРЛЯДЬ
Одного разу Крилова запросили в гості. Серед запрошених був дуже балакучий і брехливий поміщик.
— Якось, — розходився той, — мої люди витягли з Волги стерлядь, ви не повірите, але, запевняю вас, завдовжки звідси... до... — поміщик не закінчив фразу і простягнув руку з одного кінця довгого столу до іншого, де сидів байкар.
Іван Андрійович відставив трохи стільця й мовив:
— Дозвольте, я відсунуся, щоб пропустити вашу стерлядь.
НА ДЕСЕРТ
Товариство «Беседы любителей русского слова» влаштовувало літературні вечори. Запросили й Крилова, щоб він почитав нові байки. Усім хотілося почути веселе, живе слово.
Крилов запізнився. Головуючий тихенько запитав:
— Іване Андрійовичу, то як, привезли?
— Привіз.
— Покажіть.
— Хай вже потім.
Тим часом хтось продовжував свій виступ. Публіка втомилась, дехто позіхав. Нарешті п'єсу дочитали. Тоді Іван Андрійович дістав зім'ятий аркуш і прочитав «Дем'янову юшку».
Її зміст нагадував обстановку засідання. Присутні реготали, вони з захопленням слухали байку і довго аплодували авторові.
Кеміне
1770—1840
ГРОЗА БАЇВ І МУЛЛ
«Кеміне» по-туркменськи означає «зневажений». Цей псевдонім узяв собі юнак Мамедвелі, якого злидні і голод гнали дорогами Середньої Азії. За сміливе і правдиве слово народ полюбив поета. У сатиричних віршах він викривав зажерливих баїв, ненаситних мулл. Кеміне не давав спуску і мусульманському наставнику, піру Ералі-ішану.
— Ну і язичок у тебе, Кеміне! — не витримав якось Ералі-ішан. — Жодне слово від тебе не сховається!
— Однак мені до вас далеко, святий отче, — признався Кеміне. — Від вас не сховається жодна зернина в чужому мішку, жодна монета в чужій кишені.
«СПАДКОЄМЕЦЬ»
Запросили Ералі-ішана розділити спадщину між синами померлого бая. Ішан узяв з собою учня-сопі Кеміне. «Буде з ким поговорити в дорозі, і за конем пригляне», — вирішив пір.