А листя падають...

Бо щоб родивсь, як інші - мудрим, То щоб я відав про життя, Хіба ж би я тоді женився, Хіба ж би ти була моя? Бо як я був колись дурненьким - То я сміявся і співав, А зараз вже як одружився - Навіть пісні позабував. Як був малим - я був щасливим, Бо знав і радість, і життя, О, як би я хотів сьогодні Стать знов таким як в ті літа. 18.5.1976 р. НАЙБІЛЬШЕ ЗЛО Якщо ви людині зробили добро, Душею, немов, прив'язались, То знаю, що вас обминатиме зло, Хоч би з ним й зустрітись старались. Не бійтеся чесних в житті ворогів, А бійтесь байдужості й страху, Бо то - найстрашніше, що є у житті, Як десь у житті зробиш маху. Не бійтесь ніколи своїх почуттів, Вривайтесь у саму їх гущу, Бо тільки у них, якщо хочете знать, - Ви знайдете силу цілющу. Бо той, хто кохає, хто любить життя - В тих здійсняться всі їх бажання, Бо все остальне - то не більше, як гра, А щастя лиш там - де кохання. Бо той, хто не може в житті без тепла, Хто любить і ще того хоче - В житті не причинить нікому він зла, Хіба що когось залоскоче. 20.7.1967 р. ЛЮБИТИ ЛЮДИНУ Любити людину - це, значить, в житті Ніколи не мати спокою, Любити людину - це, значить, в житті Буть просто не кимсь, а - собою. Любити людину - це, значить, війна Усім хапунам й казнокрадам, Яких не цікавить порядність і честь А тільки портфель і зарплата. Любити людину - це, значить, в житті Буть гордим завжди і щасливим, Що можеш людину від зла захистить Коли на ту сиплються сливи. Любити людину - це, значить, життя, Це, значить, - за правду, за квіти! І вічно в житті пам'ятати, мій брат, Що Сонце - єдине на світі. 18.7.1967 р. Я ТЕБЕ ВПІЗНАЮ Я тебе, мій краю, де б не був - впізнаю, Бо тебе я, Ненько, з пелюшок кохаю. Взнаю по волошках голубих і синіх, А також по вербах, горах і долинах. А якщо зав'яжуть чи закриють очі - Всеодно впізнаю по піснях дівочих, Взнаю в шепотінні поля із зірками, В ніжнім шелестінні вітру з листочками. А якщо так трапиться, що відмовлять вуха?- Всеодно впізнаю я по диких грушах. Взнаю по трояндах, запаху черешні, Я ж бо не приїзджий, тут живу - тутешній. Я тебе, мій краю, скрізь завжди впізнаю, Бо тебе, як Неньку, дівчину люблю, Взнаю по кульбабах що цвітуть весною, А також по соняхах і по солов'ю. 25.5.1961 р. ЖИТТЯ ІДЕ Так життя я не любив скільки жив на світі, Поки, врешті, у гаю фею запримітив. Може я ввірвавсь в життя просто ненароком, І, як кажуть, я на неї глянув не тим оком. З того часу, хоч убий, я не сплю ночами, Кажуть люди захворів, ніби я очами. З того часу, де б не був - скрізь мені не спиться, Й де б по світу не ходив - мчусь, щоб подивиться. А життя іде, іде. Меншають каблуки. І від того що мовчу - то ще більші муки. Стану. Думаю. Дивлюсь вечором на Місяць, В нього, певно, міліони цих красунь за місяць, Він цілує всіх підряд й розум не втрачає, А тут, навіть, і з одною, що робить, не знаю. 7.6.1961 р. ТИ НЕ ЧЕКАЙ Ти не чекай коли тюльпани Підпалять ліс з усіх сторін, І зацвітуть в містах каштани, І захурделиться жасмін. І не сиди, не жди, не кліпай Як наближається весна, Й коли в душі відчуєш літо - Дай волю ніжності сповна! Ти не сиди, не жди, не кліпай, І не шукай нову біду, Й коли в душі відчуєш літо - Тоді до тебе я прийду. Не плач, не гнівайсь, не кощунствуй - На горизонті йде весна, І буде квітів ціле військо, Але між ними ти - одна. І поки джміль тебе там знайде, Або, нарешті, ти джміля - Не треба будеш ти нікому, І не поможе трай-ля-ля. Не плач, не гнівайсь, не кощунствуй Як луг від краю в край цвіте, Бо ти не встигнеш озирнутись, Як все навколо відцвіте. І відшумить веселе літо Твоїх не здійснених надій, І тільки плакатиме вітер, Що ти нічия, й він не твій. Не плач, не гнівайсь і не бійся, Якщо зустрінеш ти джміля. Весна іде з чарівним військом, Щоб ти щасливою була. Любов на квіточку похожа