Чому дзвенять цикади

За традицією балетна школа на свій випускний запросила моряків-курсантів. Багато дівчаток на таких вечорах знаходили собі наречених. От як, наприклад, Свєтка — найкраща подруга Лариси. Вона не криючись тулилася до свого Олексія і направо-наліво сповіщала, що весілля в них — справа вирішена. Чи й не досягнення: одружитися з курсантом, який ще пір’ям не обріс!

Одружитися з моряком мріють тільки романтичні мрійниці, що не бачили долю морячок зблизька. В Миколаєві моряків було доволі. Отож Ляля надивилася на своїх сусідок, які постійно турбувалися про безпеку своїх чоловіків, про їх любовні подвиги в рейсах. І ніякої допомоги у вихованні дітей! А як моряк військовий, ще й невідомо, куди його запроторять! Ні, дякую! Ляля і в Миколаєві не планувала затриматися. Їй марилася кар’єра балерини, то ж гідним обрамленням для неї може бути тільки Москва. Тільки Москва! Закінчити хореографічне училище, виступати на сцені Великого театру! А можливість поїхати за кордон! Побачити Лондон, Париж, Сідней, Нью-Йорк! Оплески, квіти, шанувальники! І якщо Ляля комусь і дозволить бодай прохопитися про одруження, то тільки справді гідному залицяльнику.

І тут якийсь курсант пропонує їй руку і серце. Сміх та й годі!

Віктор товаришував із Олексієм, тож весь вечір він хоч-не-хоч товкся поряд. Танцював він погано, тож здебільш з кутка спостерігав за дівчатами або виходив на двір курити.

Ляля добре бачила, що Віктор її вподобав. Жінки це відчувають безпомилково. Ляля була в біса приваблива для чоловічого ока: натуральна білявка з карими очима та ще й з величезним бюстом, що був предметом захоплення для чоловіків і об’єктом заздрості для подруг. Хлопці часто-густо залицялися до неї, тож захоплені погляди, що нишком кидав на неї Віктор, аж ніяк її не зворушували. Вона з байдужою цікавістю чекала, як саме цей мовчун освідчиться. І коли той після вечора рішуче посунувся проводжати її додому, навіть дещо зневажливо подумала: стандарт. Зараз почне розпатякувати, яка вона красуня, присягати на вічне кохання і просити телефон.

Але Віктор майже мовчки довів її до дому. І тільки коли вже вона відкрила двері, він чітко сказав: «Через місяць я повернуся з рейсу. Якщо ти чекатимеш мене на пірсі, то згодна одружитися зі мною. Як ні — то не судилося». І пішов, навіть не озирнувся. Ото ведмідь! Ну і хай іде! Через місяць її тут і поряд не буде! Вона буде навчатися в Москві! Про те, що можна й не поступити, Ляля собі і в голову не покладала.

І от валізи складено, квиток до Москви куплено, мамині поради вислухано. Ляля трошки побоювалася їхати одна, як зовсім чесно. Пропонувала й Світлані поїхати. Але та вже бачила себе дружиною офіцера і про інше й чути не хотіла. «То хай! Заздритиме, як отримає листівку з мого закордонного турне!» — трохи образилася Ляля. Театрально попрощалася зі всіма подругами і поїхала сама.

Москва в порівнянні з Миколаєвом Лялі здалася людським мурашником. Аж дев’ять залізничних вокзалів вихлюпували у місто тисячі й тисячі прибулих з усіх п’ятнадцяти республік великого могутнього. Отетерілі гості столиці з подивом і острахом занурювалися в розкриту пащу метро — неповторне підземне диво, що було створено безбожним комуністичним ідолом за планом середньовічного алхіміка[14].