Антирадянські історії
- Автор: Панфілов Олєґ
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Мандрівець
- ISBN: 978-966-634-933-3
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Антирадянські історії». Краткое содержание книги:
Тотальному обману слугує і новітня інформаційна агресія, що її Кремль розв’язав, приховуючи криваві події вже сучасних воєн: двох російсько-чеченських, російсько-грузинської, а тепер — російсько-української та анексії Криму.
Книгу складають публікації кількох останніх років, здебільшого написаних для проекту Радіо Свобода «Крим. Реалії», а також матеріали курсу лекцій у Державному університеті Ілії «Росія на Кавказі: історія ментальної окупації».
Для широкого загалу: істориків, журналістів, студентів та всіх, хто цікавиться історією.
Зараз, після окупації Криму і східних областей України, російсько-американські відносини близькі до «холодної війни», але наслідки можуть бути такими самими, як і всі останні 97 років, — голод, руїна, падіння рівня життя і відставання на десятки років у розвитку технологій. Знову, як і в першому листі Лєніна до американських робітників у 1918 році, ідеологія переважає над здоровим глуздом. Абсолютно безглуздий лист Лєніна закінчується так: «Одне слово, ми непереможні, бо непереможна всесвітня пролетарська революція», в якому слово «непереможні» — з галузі психіатричного діагнозу, але аж ніяк не з реальності того, що сталося.
А тепер про саму реальність. У 1919 році в США була створена неурядова організація — Американська адміністрація допомоги (American Relief Administration, ARA), до якої входило 15 різних організацій, що надавали допомогу голодуючій Європі. У 1919 році допомогу отримали Омський уряд адмірала Алєксандра Колчака і незалежна Вірменія. Радянській Росії в допомозі було відмовлено, поки ARA в 1921 році не одержала листа від Максіма Ґорького. Після погодження радянською стороною умов, допомога ARA призначалася винятково для дітей і хворих. Згідно з правилами, їжу в їдальнях могли отримувати діти віком до 14 років, які пройшли медичне обстеження і визнані такими, що голодують.
Американське судно «Фенікс» з продовольством прибуло в Пєтроґрад 1 вересня 1921 року, а 6 вересня там відкрилася перша їдальня. Через чотири дні в Москві відкрився дитячий пункт харчування. У перші тижні вересня американські представники в Пєтроґраді сформували 120 кухонь для 42 тисяч дітей. До 10 грудня продовольство ARA отримували в Самарській губернії 185 625 дітей, у Казанській — 157 196, у Саратовській — 82 100, у Симбірській — 6075, в Оренбурзькій — 7514, в Царицинській — 11 000, у Московській — 22 000, всього ж 565 112 дітей.
22 грудня 1921 року Конгрес США після тривалих дебатів схвалив виділення 20 мільйонів доларів для закупівлі продуктів у американських фермерів для радянської Росії. Ґерберту Ґуверу вдалося переконати конгресменів ухвалити рішення про збільшення допомоги. «Продовольство, яке ми хочемо направити до Росії, є надлишком у Сполучених Штатах, — заявив Ґувер. — Ми зараз згодовуємо молоко свиням, спалюємо кукурудзу в пічках. З економічного погляду надсилання цього продовольства для допомоги не є втратою для Америки». Він зміг переконати консервативних, антирадянськи налаштованих законодавців у тому, що допомагати можна і без офіційного визнання радянського уряду.
30 грудня 1921 року було підписано угоду з ARA про харчування дорослого голодуючого населення. На 9 лютого 1922 року внесок ARA, американських організацій і приватних осіб під її контролем становив для радянської Росії близько 12 мільйонів 200 тисяч доларів. Усього за два роки ARA витратила близько 78 мільйонів доларів, із яких 28 мільйонів — гроші уряду США, решта — доброчинність, приватні пожертвування, засоби інших приватних організацій. Ухвала Конгресу про виділення додаткової допомоги радянській Росії — 24 мільйони доларів на закупівлю зерна і медикаментів сприяли розширенню програми діяльності в десять разів — до 10 мільйонів осіб, включаючи дорослих.
Окрім ARA, з 1920 року на території радянської Росії працювала інша доброчинна організація — Джойнт (American Jewish Joint Distribution Committee, Американський єврейський об’єднаний розподільний комітет). У середині липня 1922 року Джойнт годував тільки в Україні 800 тисяч дітей щоденно, а в пік голоду — до 2 млн осіб в Україні та в Білорусії. За сприяння Джойнта у 1922 році надана допомога 132 тисячам дітей у дитячих будинках, школах, дитячих садках, лікарнях, поліклініках.
У період Другої світової війни була державна програма ленд-ліз (lend-lease). За цією програмою Сполучені Штати Америки передавали своїм союзникам боєприпаси, техніку, продовольство і стратегічну сировину, включаючи нафтопродукти. СРСР у період 1941–1945-х років була надана допомога 11,3 млрд доларів (за цінами 2008 року — 138 млрд), із яких радянський уряд повернув лише 2,2 млрд.
Згідно з програмою ленд-ліз, СРСР отримав: літальних апаратів — 22 150, танків — 12 700, позашляховиків і всюдиходів — 51 503, вантажівок — 375 883, мотоциклів — 35 170, тракторів — 8071, рушниць, автоматів і пістолетів — 152 848, величезну кількість вибухових речовин, пороху, іншої техніки, обмундирування і взуття, продуктів харчування. У листі президентові Рузвельту в листопаді 1941 року товариш Сталін писав: «Ваше рішення, пане Президенте, надати Радянському Союзу безвідсотковий кредиту 1 000 000 000 доларів для забезпечення постачань військового спорядження і сировини Радянському Союзу було прийнято радянським Урядом із щирою вдячністю, як нагальна допомога Радянському Союзу в його величезній і важкій боротьбі зі спільним ворогом — кривавим гітлеризмом».