Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України
- Автор: Садовничая Виктория Викторовна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-7892-2, 978-966-14-7893-9
- Жанр: Прочая детская
Электронная книга - «Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України». Краткое содержание книги:
Складна церемонія весільного походу передбачала й кілька викупів за наречену. Перший влаштовували хлопці на знак того, що відпускають дівчину з молодіжної громади. Повторювався викуп біля воріт хати нареченої – за право вступу молодого на територію іншого роду (так звана «ворітна»), потім у сінях – за місце біля нареченої. Останній викуп – весільний пропій – родичі нареченого давали наприкінці весілля.
Найдраматичнішою частиною весільного обряду є «покривання», яке символізувало перетворення нареченої на молодицю. Він розпочинався розподілом короваю та спільним його з’їданням молодятами.
Далі брат чи родичка розплітали молодій косу та покривали її голову очіпком і наміткою.
На Поділлі молодий здійснював «втинання коси»: посадовивши наречену собі на коліна, він відрізав косу ножицями.
На Закарпатті зберігся й більш давній обряд – відсікання коси сокирою.
Традиція сплати викупу давно існує в багатьох, передусім у тюркських народів Центральної та частково Східної Азія, Поволжя, Уралу й Зауралля, а також Кавказу. Там викуп називають «калимом», його сплачують наречений та його сім’я за наречену її батькам або родичам.
Сім’я набувала цілковитої чинності тільки тоді, коли в ній з’являлися діти. Родину без дітей вважали неповноцінною, а бездітність – нещастям, про що красномовно свідчить приказка: «Хата з дітьми – базар, а без них – цвинтар».
У народі склалися традиції, які мали оберігати вагітну жінку й молоду матір. Вагітній було заборонено, наприклад, дивитися на змій, зустрічатися з каліками, сліпими та хворими. Нерідко українки підперезувалися широким вовняним поясом, який правив за оберіг, а гуцулки натягали чоловічі штани, щоб приховати свою вагітність від злих сил.
…під час пологів відкривали двері, відчиняли всі замки, розв’язували всі вузли, щоб дитина легше вийшла на світ? Породіллю ж обкурювали спеціальним зіллям. Усі ці дії виконувала досвідчена в таких справах жінка – баба-повитуха.
Щоб новонароджена дитина росла здоровою, у першій купелі використовували свячене зілля або свячену воду. Хлопчику до купелі клали дев’ясил (щоб був сильним), а дівчинці додавали меду, квітів, молока (щоб була гарною). Скупану дитину обсушували коло печі – не тільки з гігієнічних міркувань, а й для того, щоб прилучити малюка до хатнього вогнища.
В Індії після того, як жінка народжувала дитину, чоловік надягав її сукню, а потім лягав у ліжко. Чоловіка слід було доглядати й давати йому ті самі ліки, які приймала його дружина-породілля.
За християнським звичаєм, новонароджену дитину охрещують. Раніше хрестини старалися влаштувати в день народження, оскільки вважали, що до них матері не можна годувати дитину. Але пізніше цього звичаю дотримувалися рідко, і хрещення могло відбутись за місяць, два, а то й пізніше.
В обряді хрестин важливу роль відігравали куми (у церковному варіанті – хрещені батьки), яких запрошував батько немовляти. На Середній Наддніпрянщині обирали переважно одну пару кумів із-поміж близьких родичів, на Волині – дві-три пари як із близьких, так і з далеких родичів, на Поділлі – до п’яти, з родичів і знайомих, на Наддністрянщині – до десяти пар. Відмову від кумівства вважали за гріх. Але й відповідальність на кумів покладали велику: вони справляли для похресника всі хрестильні обряди, пострижини й весілля.
…традиційно головними організаторами весілля в Мексиці були хрещені батьки нареченого та нареченої? Вони й фінансували торжество.
Після хрестин у церкві куми й сусіди збиралися в оселі батьків новонародженого за святковим столом. Обов’язковою стравою на гостинах була бабина каша – страва з пшеничної крупи на яйцях і маслі, яку за звичаєм готувала баба-повитуха. Усі присутні торгувалися за право розбити горщик із кашею, а найвищу ціну зазвичай давав хрещений батько немовляти. Йому й діставався горщик з кашею, який він, піднявши високо над столом, розбивав об ріг так, щоб черепки й каша лишилися на столі. Зрізавши верхню засмажену шкуринку й поставивши на неї чарку горілки або варенухи, кум подавав усе це породіллі з побажанням здоров’я їй та дитині. Кожен із гостей на хрестинах брав собі грудочку каші, а молоді жінки ще й черепок. Це мало забезпечити молодому подружжю продовження роду.