Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України

…у давніх українців майже кожен бог «приходив» до людей? Згідно з міфами, Сварог – найдавніший бог Сонця – передав світло своєму синові Дажбогові й спустився на землю, щоб навчити людей користуватися вогнем та ковалювати. Він також запроваджує шлюб, викувавши першу обручку. Не сиділося у Вирії (місці перебування українських божеств) і Дажбогові: передавши Сонце смаглочолому Хорсові, він спускався на землю опікуватися лісами, полями, засівати квіти й зілля. Навіть богиня неба Коляда полишала Вирій, аби щороку взимку, ховаючись від ворожих сил, народжувати в дніпрових сагах Божича – нове Сонце, Новий рік. Власне, у Вирії, за міфами, постійно перебували лише первісні боги – Род (Сокіл) та Білобог.

Язичницькі вірування виявилися настільки тривкими, що з приходом християнства церкві так і не вдалося остаточно їх викорінити. І навіть більше: язичництво вплинуло на християнство, у результаті чого відбулося злиття двох культур і слов’яни мали дві віри.

Перуна – верховного бога Володимирового пантеону – замінили святим Іллею, а функції Купала перебрав на себе святий Іван Хреститель.

Такі свмі перетворення відбулися зі святами. Традиційне свято Великодня, яке припадало на весняне рівнодення й відзначалося щовесни на честь перемоги Дажбожого світла над зимовою темрявою, перетворилося на одне з найголовніших християнських свят – Пасху, що славила воскресіння Ісуса Христа. А свято зимового сонцестояння, яке святкували на честь Коляди, було перетворено на свято Різдва Христового, але під час його святкування й досі переважають язичницькі обряди, які виявляються, наприклад, у перевдяганні колядувальників і наявності в них зірки на жердині, яка символізує новонароджене Сонце.