Чарівні створіння
- Автор: Гарсия Ками, Штоль Маргарет
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: КМ Publishing
- ISBN: 978-617-538-173-1
- Переводчик: Вікторія Калина
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Чарівні створіння». Краткое содержание книги:
Тепер у нас була справжня «Книга місяців», я навіть міг помацати її руками.
— Ой! — вона обпекла мене, ніби я поклав руки на гарячу плиту. Книга впала на підлогу Ліниної спальні. З котроїсь кімнати загавкав Мовчун Редлі й почалапав сходами до нас.
— Двері, — наказала Ліна, не відриваючись від старого латинського словника. Її спальня зачинилася просто перед носом Мовчуна, і той обурено загавкав.
— Мовчуне, не лізь до мене в кімнату. Ми тут просто сидимо, а я зараз узагалі займуся музикою.
Я здивовано подивився на двері. Напевно, це був черговий урок від Мейкона. Ліна й оком не змигнула, ніби робила таке вже тисячу разів. Це був іще один прийом, подібний до того, який напередодні вона використала на Ріс і тітці Дел. У мене закрадалася думка, що чим менше днів залишатиметься до її дня народження, то більше у неї з’являтиметься чарівних сил.
Я намагався не зважати, але що більше намагався, то більше зважав.
Вона подивилася, що я тру об джинси обпечені руки.
— Що тобі незрозуміло з постулату про те, що тільки чародії можуть торкатися цієї книги?
— Оце все й незрозуміло.
Ліна відчинила блискучий чорний футляр і витягла альт.
— Вже майже п’ята. Я повинна зайнятися музикою, в іншому разі дядько Мейкон прокинеться і дізнається, що я пропустила урок. Він завжди знає.
— Музикою? Зараз?
Ліна усміхнулася й сіла на стілець у кутку кімнати. Притримуючи інструмент підборіддям, вона піднесла довгий смичок до струн і на деякий час завмерла. Вона не ворушилась і заплющила очі, ніби це був виступ у філармонії, а не заняття з музики в спальні. А потім заграла. Музика випливала з-під її рук і струменіла кімнатою, витала у повітрі, як іще одна з її незвіданих сил. Тонкі білі фіранки на вікнах заворушилися, і я почув пісню:
Поки я спостерігав, Ліна обережно звелася зі стільця і акуратно поклала на нього альт. Вона більше не грала, але музика продовжувала звучати. Ліна притулила смичок до стільця й сіла на підлогу поруч зі мною.
«Тс-с-с, тихенько».
«І це називається „займатись музикою"?»
— Дядько М. іще ніколи не помічав відмінності, і поглянь… — вона показала на тінь під дверима. Я почув ритмічне постукування хвоста. — Це Мовчун, йому подобається слухати, а мені добре, що він сидить біля моєї спальні. Це така собі система для віднадження дорослих.
Гм, а вона була права.
Ліна сіла навколішки біля книги і без зайвих зусиль узяла її до рук. Коли вона знову розгорнула книгу, на її сторінках ми побачили добре знайомі написи: переліки заклинань були акуратно складені англійською, латинською, гельскою та іншими мовами, яких я не знав, а одне було виведено дивними закрученими буквами, яких я ніколи раніше не бачив. Тонкі потемнілі сторінки струхлявіли від часу, вони аж світилися наскрізь. Пергамент вкривали прадавні охайні письмена, зроблені брунатним чорнилом. Принаймні я сподівався, що це було чорнило.
Ліна вказала на незрозумілий напис і простягнула мені латинський словник.
— Це не латина. Ось подивися.
— Напевно, це гельською. Ти коли-небудь бачила такі букви? — показав я на завитушки.
— Ні. Можливо, це якась стародавня мова чародіїв.
— Шкода, що в нас немає чарівного словника.
— У нас є, тобто в дядька має бути. У нього сотні чарівних книжок, унизу, в бібліотеці. Звісно, це не Lunae Libri, але щось корисне знайдеться.
— І скільки в нас часу до того, як він прокинеться?
— Небагато.
Я натягнув рукави олімпійки, щоб узяти книгу. Вийшли такі собі «рукавички», як у Амми для гарячого дека. Потім перегорнув кілька тонких сторінок, і вони зашаруділи, як сухе осіння листя.
— Ти бодай що-небудь тут розумієш?
Ліна похитала головою.
— У нас у родині ніхто нічого не знає аж до обрання, — вона вдала, що вчитується в текст. — Напевно, на той раз, якщо судилося стати темним.
Я вирішив не розпитувати далі.