Історія польсько-українських конфліктів т.3
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-62-5
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
Перебіг переселенської акції в окремих українських селах був детально описаний у часописі «Вісті з терену». Однак варто додати, що частина населення насправді просила польську владу про виїзд до СРСР. Стоячи перед примарою голодної зими, позбавлені даху над головою, з купою дітей на голові, вони не бачили іншого виходу з ситуації. І, незважаючи на це, акція переселення не мала добровільного характеру. Підрозділи ВП, призначені для проведення акції виселення, чинили жорстокість щодо населення. Солдати грабували селян, які через виїзд повитягали зі схованок усі коштовності. Тих, хто не хотів виїжджати, силою вкидали на фури, надані поляками з-за Сяну. Але, попри обіцянки, цих фур було замало — на одну підводу припадало три і більше родин. Тому навіть дуже зубожіле населення не могло умістити на возах найнеобхідніші речі. Перевізники-поляки, які повинні були перевозити переселенців на залізничну станцію, грабували на місці, а проїжджаючи через інші села, скидали кращі речі знайомим польським селянам «на зберігання». Побачивши такий спосіб переселення, багато українців, які раніше наважились на виїзд, втікали із сіл, щоб уникнути грабунків, биття і знущання конвоїрів, що «охороняли».
Безпосередньо перед самою переселенською акцією ми провели з населенням кожного села просвітницькі бесіди. Збройного опору не організовували, бо виселення було завершене дуже швидко.
На заміну військових гарнізонів у деяких місцевостях і відповідних територіальних пунктах Перемишльського повіту з'явилися того місяця, про який ми говоримо, загони КБВ (Корпус внутрішньої безпеки). Ці загони значно відрізняються від військових загонів, мають краще озброєння (більше кулеметів і автоматичної зброї), краще обмундирування (легкі короткі кожушки замість військових плащів), добрі мундири і взуття. КБВ складається переважно з добровольців, прихильників польського комуністичного руху. Вони вишколені дуже добре, за зразком більшовицьких внутрішніх військ НКВД, головним чином до боротьби з партизанами і підпіллям. У тактиці дуже розважні і надзвичайно рухливі. У плануванні теренових завдань кращі від війська. На місцевості застосовують головним чином засади і нічні напади. За звітний період ми вже зазнали перших втрат від КБВ (див. «Вісті з терену»). До населення КБВ ставиться не краще, ніж військо, а навіть гірше. У кожному українці, навіть у кожному поляку, вбачають ворога польського уряду і симпатика чи навіть співпрацівника бандерівців. Часто б'ють селян, які не хочуть розповідати про наші пересування на місцевості.
КБВ розмістився і робить напади у звітному періоді тільки двома групами силою в батальйон, обмежившись східною частиною Перемишльського повіту. В інших пунктах опору залишались частини ВП. Сильніший натиск супротивника був тільки там, де оперував КБВ, на решті місцевості нападали менше, хоча і там не було спокою. В околицях Бірчі, Бжозова, Санока і Леска військо було видно рідше, ніж у попередні місяці, але постійно перебувало на місцевості, хоча й меншими групами і переважно вдень.
З бойових акцій наших підрозділів за звітний період треба згадати раніше розроблений і вдалий напад на містечко Динів над Сяном. Метою акції було захоплення ліків з аптеки у Динові та необхідних товарів з кооперативу, головним чином мануфактури. Швидке проведення акції було необхідним з огляду на брак медикаментів і перев'язувальних матеріалів у відділах і санітарних пунктах через захоплення ворогом кількох складів з медикаментами.
Акція була добре підготовлена і зразково проведена. Аптеку забрали майже всю. Взяли також трохи мануфактури з кооперативу. Розбили ще кілька приватних магазинів, з яких забрали тільки необхідні нам речі. За них ми залишили розписки, а решту товару не чіпали. Вартість захоплених ліків становила приблизно 2 мільйони злотих. Крім цього, захоплено ще трохи зброї від роззброєних і вбитих міліціонерів та членів ОРМО. Наша акція мала цілком позитивний відгук серед польського населення Динова й околиць.
Кількома днями пізніше у район Бірчі і Бжозова приїхали автомобілями з-за Сяну (напевно, з боку Риманова) три батальйони ВП, і почалися масштабні облави у лісах і селах. Шукали ліки і частини, які брали участь в акції на Динів. Після кількох днів акції віднайшли закопану бочку, у якій була частина динівських ліків і фармацевтична бібліотека. Частину ліків забрали, а частину порозкидали поблизу місця, де були закопані. Потім ці частини ВП рушили через ліси і села у напрямку Санока. Крім знайдення бочки з медикаментами, вони не вчинили більшої шкоди в цій місцевості.