Історія польсько-українських конфліктів т.3
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-62-5
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
Той, хто пережив табір, верталися додому. Повернувся і священик Сорокевич. Життя було важким; усі мешкали в землянках, пізніше переселились до бараків. Богослужіння відправляли у стодолі. У 1939 році збудували церкву.
Весною 1945 року почались напади на священиків і українське населення. Пізнього вечора у суботу 3 березня група озброєних поляків приїхала фурами до Уйковиць. Виламавши у плебанії двері, застрелили священика Івана (86 років) і його дружину Костянтину (76 років). Хату так пограбували, що не було у чому поховати жертв. Потім рушили розкрадати інші будинки. Хто не встиг сховатись, того вбивали. Загинуло 14 осіб разом із священиком. Дозвіл на поховання видано лише через чотири дні, після прибуття комісії з переселення.
Ірена Дорош — дочка Івана
ДОБРА ШЛЯХЕТСЬКА
У січні 1946 року Військо Польське прийшло до колонії Замагура, біля Доброї. Спалили 18 хат і забрали 4 господарів. Це були: Василь Нісевич — 48 років, Андрій Попель — 40 років, Михайло Нісевич — 35 років, четвертий був з Брижави. Їх катували цілий день біля малої каплички за селом, а увечері пішли до Бірчі, залишивши чотири трупи, так закатовані, що коли прийшли дружини і діти, то не змогли розпізнати своїх найближчих.
У квітні 1946 року з гміни і міліції у Мжиглоді прийшло до Доброї розпорядження привезти до гміни з лісу в Сольній Тираві кілька фур дров для опалення. Поїхали, повертались увечері, останнім їхав 25-річний Іван Білас. У кущах над Сяном чекали два бандити. Схопили Біласа, задушили і вкинули до Сяну. Через кілька днів тіло знайшли діти, які ловили рибу. А бандити з кіньми втекли до польського села Диднє Бжозовського повіту. Коней знайшли через рік.
Іван Демкович-Добрянський Яжень, воєводство Ельбльонг
Archiwum Ukraińskie. Warszawa. — Sygn. 405/92.
ЗВЕРНЕННЯ ЗАКЕРЗОННЯ
Свободу народам! Волю людині! Смерть тиранам!
ДО ВСЬОГО КУЛЬТУРНОГО СВІТУ Відкритий лист українців, які проживають за лінією Керзона.
«МИ, ЛЮДИ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ, сповнені рішучості… повернути віру в основні права людини, гідність і цінність особистості, рівноправність чоловіків і жінок, у рівність великих і малих народів, створити умови, що дозволять підтримувати справедливість і пошанування зобов'язань, які випливають з договорів та інших джерел міжнародного права, підтримувати соціальний прогрес і покращення умов життя у більшій свободі і з цією метою чинити толерантно і жити між собою у мирі як добрі сусіди. ПОСТАНОВИЛИ ОБ'ЄДНАТИ НАШІ ЗУСИЛЛЯ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ЦИХ ЗАВДАНЬ».
(Витяги з Декларації Об'єднаних Націй)
Ми, українці, мешканці українських етнічних територій, розташованих у Карпатських горах на захід від річки Сян, на північ від річок Сян і Солокія і на захід від річки Буг, територій, які згідно з ухвалами Кримської конференції залишились у межах відродженої Польської Держави, звертаємось таким чином до представників і урядів Великої Британії, Сполучених Штатів Північної Америки, Франції, Швеції, Швейцарії, Туреччини і всіх інших європейських і неєвропейських держав, звертаємось також особисто до Пана Президента Трумена, Пана Прем'єра Етлі та їхніх міністрів закордонних справ, які опрацювали, ухвалили і підписали статут Організації Об'єднаних Націй, звертаємось також до всіх Голів і Достойників Християнських Церков, до Міжнародного Червоного Хреста, до всіх політичних і гуманітарних прогресивних організацій, до совісті всього прогресивного, культурного людства з нашим відкритим листом у справі страшних насильств і безправ'я, які чинять проти нас військо та інші органи нинішнього польського уряду, сліпо виконуючи інструкції та накази Москви.
На підставі рішення Кримської конференції згадані території на північ і захід від лінії Керзона мають залишитись у рамках відновленої Польської Держави. Згідно з цим українському населенню, яке у кількості одного мільйона від найдавніших часів проживає на цих територіях, надаються всі конституційні, громадянські права у Польській Державі. Але польський уряд, сліпо виконуючи волю і накази радянських органів влади, від яких насправді є залежним, не погоджується на те, щоб визнати за українцями будь-які людські й громадянські права, а хоче силою виселити українське населення з його одвічних родинних садиб.