Історія польсько-українських конфліктів т.3

Тим часом стосовно всього українського народу і стосовно нас, українців, які проживають за лінією Керзона, не тільки явно порушені й зневажені зобов'язання, накладені статутом ООН, але перекреслені і знищені навіть найскромніші засади християнської моральності. Нам відмовлено навіть у тих найбільш елементарних правах, які мають бути забезпечені в усіх культурних державах усього світу для звіра і всіх живих істот.

Нас насильно викидають з батьківських садиб, б'ють до крові й до смерті наших жінок, старих людей і дітей, кидають у вогонь живих людей, навіть маленьких немовлят відривають від материнських грудей, арештовують наших священиків і єпископів, грабують наше майно, знімають з бідних сільських жінок останню рвану сорочку і насильно примушують, всупереч нашій волі, виїжджати до Радянського Союзу на невідворотну смерть. Є багато сіл, які цілими місяцями живуть зі всім мізерним майном, жінками і дітьми у вологих лісах, де у землі, водах і болотах змушені переховуватись від дикого нелюдського терору, так само як у часи нападів диких середньовічних кочівних азіатських орд.

І чинять ці страшні гітлерівсько-нероновські злочини саме ті, хто облудно кричить у всьому світі про свої нібито прогресивність, соціальну поступовість, про світову революцію і намагаються відіграти роль фальшивих рятівників людства від усякого зла.

Ми, українці, мешканці територій, розташованих за лінією Керзона, боремося разом зі всім українським народом усіма нашими силами проти цих ґвалтувань і насилля, не жаліємо навіть найтяжчої праці і крові, бо переконані, що наші безмежні жертви, принесені в цій запеклій боротьбі, принесуть вигоду і користь усьому людству, яке нині перебуває під більшою загрозою, ніж будь-коли, і більшою, ніж може здаватись, небезпекою другої тотальної тиранії, цим разом намальованої начервоно.