Відьмак. Володарка Озера
- Автор: Сапковский Анджей
- Серия: Відьмак #7
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-3114-6
- Переводчик: Сергей Валериевич Легеза
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Відьмак. Володарка Озера». Краткое содержание книги:
— Вибач?
— Ти мене чула.
— А мені не почулося? Німуе, Білий Холод віщували вже тисячі разів: як сувора зима, то відразу говорять, що оце, нарешті, настало. Зараз навіть діти не вірять, що яка-небудь зима може загрожувати світу.
— Ну прошу. Діти не вірять. А я, уяви собі, вірю.
— Спираючись на якісь раціональні дані? — запитала з легкою іронією Кондвірамурс. — Чи винятково на містичну віру в безпомилковість ельфійських пророцтв?
Німуе мовчала довго, поскубуючи хутро, яким була вкрита.
— Земля, — почала нарешті дещо менторським тоном, — має форму кулі й кружляє навколо Сонця. Ти з цим погоджуєшся? Чи, може, також належиш до якоїсь із новомодних сект, які доводять щось цілком супротивне?
— Ні. Не належу. Приймаю геліоцентризм і погоджуюся з теорією про кулясту форму Землі.
— Чудово. Тоді ти, напевне, погоджуєшся і з тим фактом, що вертикальна вісь земної кулі нахилена під кутом, а шлях Землі навколо Сонця не має форми правильного кола, а є еліптичним?
— Я це вчила. Але я не астроном, тож…
— Не треба бути астрономом, вистачить того, щоб мислити логічно. Земля крутиться навколо Сонця по орбіті у формі еліпса, тож під час того кружляння стає до нього то ближче, то далі. Чим більше Земля віддаляється від Сонця, тим холодніше — і це логічно — на ній стає. А чим менше світова вісь відхиляється від перпендикуляра, тим менше світла дістається до північної півкулі.
— Це також логічно.
— Ті обидва чинники — еліптичність орбіти та ступінь нахилу світової осі — зазнають змін. Як вважають, циклічних. Еліпс може бути більш чи менш еліптичним, або ж ставати розтягненим і видовженим; світова вісь може бути більше чи менше нахилена. Умови екстремальні, якщо говорити про клімат, викликають водночас зміну обох явищ: максимальне розтягнення еліпса та незначне відхилення від вертикальної осі. Земля, оббігаючи Сонце, отримує в апогеї дуже мало світла й тепла, а райони приполюсні до того ж мерзнуть іще більше від поганого кута в нахилі осі.
— Зрозуміло.
— Менше світла в північній півкулі означає довший час залягання снігів. Білий та іскристий сніг відбиває сонячне світло, температура знижується ще більше, на щоразу більших просторах сніг не тане взагалі або тане на короткий час. І чим більше снігу, що залягає на довше, тим більшою стає біла поверхня відбиття…
— Я зрозуміла.
— Сніг падає, падає, падає, і його щоразу більше. Зауваж також, що з морськими течіями з півдня йдуть маси теплого повітря, що скупчується над охолодженим північним континентом. Тепле повітря згущується й випадає снігом. Чим більша різниця температур, тим густіші опади. Чим густіші опади, тим більше білого снігу, що довго не тане. Тим холодніше. Тим більша різниця температур і більше згущення повітряних мас…
— Я зрозуміла.
— Сніговий покрив стає настільки товстим, що перетворюється на спресований лід. Льодовик. На який, як ми вже знаємо, падає сніг, пригнічуючи його ще більше. Льодовик росте, він не просто щоразу товстішає, а й розростається вшир, покриваючи все більші території. Білі території…
— Що відбивають сонячне проміння, — кивнула Кондвірамурс. — Холодніше, холодніше й ще холодніше. Білий Холод, який напророкувала Ітліна. Але чи можливий той катаклізм? Чи насправді загрожує нам, що лід, який завжди лежить на півночі, посуне зненацька на південь, давлячи, пресуючи та закриваючи все? З якою швидкість розростається льодова шапка на полюсах? Кілька дюймів на рік?
— Як ти напевне знаєш, — сказала Німуе, вдивляючись в озеро, — єдиним портом, що не замерзає в затоці Пракседа, є Понт Ваніс.
— Я те знаю.
— Збагати знання: сто років тому не замерзав жоден із портів затоки. Сто років тому — і про те збереглися численні перекази — у Тальгарі росли огірки та гарбузи, у Кайнгорні розводили соняшник і люпин. Зараз не розводять, бо вегетація тих овочів є неможливою: там занадто холодно. А чи ти знаєш про те, що в Кедвені були виноградники? Вина з тамтешньої лози не були, може, найкращими, бо з документів, що збереглися, випливає, що були задешевими. Але ними все одно обпивалися місцеві поети. Тепер у Кедвені виноград не росте зовсім. Тому що зараз зими, на відміну від колишніх, приносять сильні морози, а сильний мороз виноград убиває. Не просто гальмує вегетацію, а вбиває. Нищить.
— Я розумію.
— Так, — замислилася Німуе. — Що б тут іще додати? Може, те, що сніг у Тальгарі випадає в середині листопада й суне на південь зі швидкістю понад п’ятдесят миль за добу? Що на зламі грудня та січня завірюхи бувають над Альбою, де ще сто років тому сам сніг був сенсацією? А те, що сніги тануть, а озера в нас відмерзають у квітні, знає ж кожна дитина! І кожна дитина дивується, чого б то місяць той зветься квітнем. Тебе це не дивувало?