Що таке антична філософія?

Після свого навернення Августин Гіппонійський у книзі «Про істинну релігію» зіставляє платонізм та християнство. Для нього сутність платонівського вчення та сутність християнської доктрини перетинаються. Платонівська логіка навчає тому, що чуттєві образи наповнюють нашу душу помилками та хибними враженнями, тому для того, щоб душа могла відкрити божественну реальність, потрібно лікувати її від цієї хвороби. Фізика вчить нас, що всі чуттєві речі народжуються, вмирають та зникають, існуючи тільки завдяки правдивому буттю Бога, який їх створив. А отже, відвертаючись від чуттєвих речей, душа може зосередити свій погляд на нерухомій Формі, яка надає форми усім речам, та на «завжди однаковій та в усьому подібній самій собі» Красі, «яку ні простір не ділить, ні час не змінює». Етика дає змогу відкрити, що тільки раціональна та інтелектуальна душа здатна насолоджуватися спогляданням вічності Бога та знаходити в ньому вічне життя[767]. Такою для Августина є сутність платонізму, такою є також сутність християнства, як стверджує Августин, цитуючи деякі уривки з Нового Завіту, в яких протиставляються світ видимий та невидимий, дух та плоть. Однак, можна запитати: в чому тоді полягає відмінність між християнством та платонівською філософією? Для Августина вона полягає у тому, що платонізм не зміг навернути маси, відвернути їх від земних речей, щоб спрямувати до речей духовних, тоді як, починаючи з пришестя Христа, люди будь-якого соціального становища прийняли цей спосіб життя, і відбулося справжнє перетворення людства. Якби Платон повернувся на землю, він сказав би: «Ось це я не насмілився проповідувати натовпу». «Засліплені тілесним брудом» душі змогли, «без будь-яких філософських дискусій», «повернутись до самих себе та дивитися в напрямку своєї батьківщини» тому, що Бог, втілившись, спустив до людського тіла авторитет божественного Розуму[768]. У цій Августиновій перспективі християнство має той самий зміст, що й платонізм: йдеться про те, щоб відвернутися від чуттєвого світу, щоб мати змогу споглядати Бога та духовну реальність, але тільки християнство змогло змусити народні маси прийняти цей спосіб. Ніцше[769] міг би спертися на Августина задля підтвердження своєї формули: «Християнство є платонізмом для народу».