Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Бог Світла - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Бог Світла

Электронная книга - «Бог Світла». Краткое содержание книги:

Відомий американський письменник-фантаст Роджер ЖЕЛЯЗНИ народився 1937 року. Почав писати з одинадцяти років. Навчаючись у коледжі, одержав свою першу літературну премію. Роман «Троянда для Екклезіаста» (1963) приносить йому літературну славу. Якийсь час Роджер Желязни працює в системі соціального забезпечення, а з 1969 року стає професійним письменником і водночас викладає в університеті. Він автор багатьох новел і кількох десятків романів. Серед них «Безсмертний» (1966), «Бог Світла» (1967, премія Х’юго), «Острів Мертвих» (1967, премія Аполло), «Дев’ять принців Амбера» (1970, серія романів), «Знак Однорога» (1975), «Під владою Хаосу» (1978) та ін.
Роджер Желязни — чудовий стиліст, проза його вишукана, поетична, іноді на грані експериментальної і водночас сповнена іронії та гумору. Особливий інтерес до теми богів та безсмертя привів Желязного, за висловом одного з критиків, на Парнас наукової фантастики.
Дія роману «Бог Світла» відбувається в далекому майбутньому, після загибелі людської цивілізації. Купка перших поселенців на планеті-колонії захопила контроль над досягненнями науки й техніки. Ці люди знайшли шлях до безсмертя, забезпечили собі необмежену владу на планеті й запанували над іншими людьми як боги індуського пантеону — Калі, богиня згуби і смерті; Крішна, бог пристрасті й хтивості, та ін. Однак бунтівний небожитель, Бог Світла (Будда) — повстав проти тоталітарного небесного ладу. Про все це читач дізнається, занурившись у магічний світ індуської культури й міфології, що розкривається засобами наукової фантастики і, переплітаючись з нею, надає сучасного філософського звучання творові та неповторного колориту його художній фактурі.
1 ... 103 104 105 106 107 108 109 110 111 ... 120
Перейти на страницу:

Брахма втупився в карту, по тому знов озирнувся назад на кришталевий екран, довкола якого обвинувся, тримаючи власний хвіст у зубах, бронзовий Наг.

— Що, жерцю, — горить?

— Горить, Брахмо… палають усі склади!

— Накажи людям загасити пожежу.

— Вони вже гасять, о Могутній.

— Чого ж тоді ти мене турбуєш?

— Тут панує страх, о Великий.

— Страх? Чого ви боїтеся?

— Чорного, чиє ім’я не можу я вимовити у твоїй присутності, — сили якого неухильно зростають на півдні і вже контролюють морські шляхи, ставлячи нам перепони в торгівлі.

— Чом ти маєш боятися називати ім’я Нірріті в моїй присутності? Я знаю про Чорного. Гадаєш, це він палій?

— Так, о Великий… або радше якийсь його найманець і негідник. Ходить багато чуток про те, ніби Чорний хоче відрізати нас від решти світу, загарбати наші багатства, знищити наші припаси, підірвати наш дух, бо він збирається…

— Вас, жерців, захопити, звичайно.

— Мовлено Тобою, о Всемогутній.

— Може, твої побоювання не даремні, жерцю. Та скажи мені, хіба ви не вірите, що боги вступляться за вас, у разі Владика Зла зважиться напасти?

— Ми ніколи не мали й не маємо і крихти сумніву, о Наймогутніший. Просто хочемо нагадати тобі, що таке може статися, та освіжити наші постійні благання про прощення та про божественне заступництво.

— Твої благання почуто, жерцю. Не бійтеся.

Брахма вимкнув зв’язок.

— Він таки нападе.

— Звичайно.

— Мене цікавить, який-то він сильний. Хіба ніхто не знає, як воно насправді, Ганешо, га?

— Ти питаєш мене, мій Владико? Твого скромного політичного радника?

— А більше я нікого тут не бачу, скромний богоробе. Чи не знаєш, у кого може знайтися така інформація?

— Ні, Владико, не знаю. Всі сахаються того нечистого, наче самої смерті. Та що казати — такий він і є. Адже тобі відомо: жоден з трьох посланих мною на південь напівбогів так і не повернувся.

— Але й вони були сильні, хіба ні? Як їх там звали? І давно це було?

— Останнього ми посилали рік тому. То був новий Агні.

— Так; правда, був він казна-який — усе ще користався гранатами та вибухівкою… одначе сильний.

— Хіба що морально. Коли богів стає усе менше, доводиться вибирати з напівбогів.

— Колись у минулу пору я просто взяв би Громову Колісницю…

— У минулу пору не було Громової Колісниці. Яма…

— Цить! Адже тепер ми маємо свою Громову Колісницю. Гадаю, скоро вже над палацом Нірріті виросте велетенський димовий гриб.

— Брахмо, мені здається, що Нірріті може перепинити Громову Колісницю.

— Звідки ти взяв?

— Судячи з деяких, одержаних з перших уст повідомлень, він, здається, використовує проти наших бойових кораблів, що їх ми посилаємо проти його розбишак, самонавідні ракети.

1 ... 103 104 105 106 107 108 109 110 111 ... 120
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)