Штани з Гондурасу
- Автор: Дудар Євген
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: Український письменник
- ISBN: 5-333-01226-1
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Штани з Гондурасу». Краткое содержание книги:
Працювали на нього Ваня Молдаван, Вітя Царапкін, Ізя Чачкес, Гаврило з Мозамбіка та їхній хрещений батько, лауреат премії Остапа Вишні сатирик Євген Дудар.
Тут зібрано найдостойніші гумористичні дефіцити. Від славнозвісних «гондураських штанів», якими ти не раз милувався, дивлячись гумористичні телепередачі, до «промов», виголошених на фестивалях гумору і сатири в столичному палаці «Україна». Якщо врахувати ще й народне прислів’я, що сміх — це здоров’я, то твоє здоров’я, читачу, справді у твоїх руках.
Не випусти його!
— Зачекай, додивлюся, тоді щось зготую.
— Готового нема нічого?
— Цікаво, коли я мала це зробити?
— Ти ж на заняття сьогодні не ходила.
— То я готувалася до колоквіуму.
Робінзон мовчки пішов на кухню. Повернувся з шматком хліба, сів біля Крузі, жує.
Крузя зауважила:
— Наїсися хліба, тоді не будеш їсти того, що я зготую.
— Ти спочатку зготуй… До речі, отой бульдозер, — киває на екран, — з якої організації?
— Звідкіля я знаю?
— Ти ж дивишся передачу.
Крузю ніби муха вкусила:
— Маю я право колись телевізор подивитися?
— Маєш, звичайно, що маєш. А. я маю право хотіти їсти?
— Відколи я тебе знаю, ти завжди хочеш їсти.
Галапочка обнімає Крузю:
— А ти нагодуй, і я не захочу. Хіба це так важко?
— Ти, напевно, одружуєшся тільки для того, щоб мати кухарку. По-моєму, всі ви однакові.
— А ти думала?
— Я думала, що в художників любов до коханої розташована трохи вище, ніж шлунок.
— Народна мудрість гласить, що шлях до серця чоловіка пролягає через його шлунок.
— Народна мудрість гласить: сухий хліб з водою, аби, серце, із тобою.
— Це вона каже до нього, а не він до неї. Він каже, що ти, мила, будеш їсти на Вкраїні далекій? А вона йому відповідає: сухий хліб з водою.
— Бачиш, все-таки жіноче кохання вище за ваше. Ми коли кохаємо, то безкорисливо, високо.
— Вважаю, що кохати треба не дуже високо і не дуже низько. Так, на рівні землі. Безпечніше, надійніше.
— І це говориш ти? Робінзон Галапочка? Художник-новатор? Надійніше… Боїшся риску. А може, рушійна сила кохання якраз закладена в цьому рискові?
— Знаєш, дуже вже багато тих ризикантів серед закоханих. Двоє ризикують, а третьому доводиться за цей ризик платити. Ти мені даси їсти чи ні?
Крузя встає з софи:
— Ех ти, гурман нещасний. А ще творча людина називається. Та творча людина повинна випереджувати бодай на кілька десятиріч нас, простих смертних. А ти плетешся десь у хвості минулого сторіччя — їсти! Люди боролися за емансипацію жінки…
Крузя йде на кухню, Галапочка за нею.
— Що тобі допомогти?
— Нічого, справлюся й сама. Раз уже закабалив, то нічого гратися у визволителя.
— Знаєш, я на емансипацію жінки дивлюсь трохи інакше. Я за емансипацію, тільки проти суперемансипації. Ось наша суперемансипована сусідка вважає, що вона має ходити на роботу, дитина має бути в цілодобових яслах, бо на те держава їх будує. Поки вона прийде, чоловік має зготувати їсти або принести їжу з домової кухні.
— Не бачу тут нічого поганого. Адже за це зараз веде боротьбу громадськість. Щоб більше вивільнити жінку для суспільної праці.
— Знаєш, я волію вдома мати жінку, а не голову народного контролю чи профспілкового боса. Волію, щоб моя дитина виховувалася не в комбінаті, навіть якщо він казковий, а отут, між мною і тобою. Бо жити їй потім доведеться не в казці, а в такому ось чи подібному гнізді, знаходити спільну мову з отакою горлицею, як ти, чи з таким соколом, як я. Навіть якщо на землі буде одне безкласове суспільство і люди житимуть за найвищими законами етики та естетики, їх шлунок так само вимагатиме їжі, як сьогодні.
— На ось, чисть картоплю.
Робінзон береться чистити.
Крузя:
— Для чого ж тоді будують дитячі садочки, їдальні, кафе?
— Якщо чоловік з жінкою посваряться, щоб було де пообідати. Або якщо в нього жінка суперемансипована, щоб він та діти не померли з голоду. А садочки — справа хороша. Тепер батькові й матері не треба думати, щоб дитину вчити писати, читати, готувати до школи. В садочку вчать усе. Авторитет отієї вчорашньої десятикласниці, яка працює вихователькою, для дитини набагато більший, ніж авторитет рідної матері — доктора наук.
— Ну, це вже залежить від самої матері.
— Ні. І від емансипації. Матері треба підготуватися до лекцій, займатися науковою роботою.
— Ти взяв нетиповий приклад. Припустимо, не всі жінки доктори наук і не всі навіть кандидати.
— Правильно. Але всі вони жінки. І всі емансиповані. Зараз жінці дуже важко. Щоб зодягнутися і привести себе до пуття, жінці треба зо дві години. Бо в неї щонайменше десять платтів. І кожна з них мріє мати, як цариця Єлизавета, п’ятнадцять тисяч. Вони по черзі приміряють плаття. Крутяться в ньому хвилин десять перед дзеркалом, виходять на балкон, повертаються в кімнату і зодягають інше.
— Які ж ви, чоловіки, все-таки невдячні! Для кого ж жінка старається? Для вас. Щоб бути красивою, щоб вам подобатися. А потім, жінка має ті самі права, що й чоловік.