Штани з Гондурасу
- Автор: Дудар Євген
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: Український письменник
- ISBN: 5-333-01226-1
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Штани з Гондурасу». Краткое содержание книги:
Працювали на нього Ваня Молдаван, Вітя Царапкін, Ізя Чачкес, Гаврило з Мозамбіка та їхній хрещений батько, лауреат премії Остапа Вишні сатирик Євген Дудар.
Тут зібрано найдостойніші гумористичні дефіцити. Від славнозвісних «гондураських штанів», якими ти не раз милувався, дивлячись гумористичні телепередачі, до «промов», виголошених на фестивалях гумору і сатири в столичному палаці «Україна». Якщо врахувати ще й народне прислів’я, що сміх — це здоров’я, то твоє здоров’я, читачу, справді у твоїх руках.
Не випусти його!
Поруч бігають замурзані циганчата. Сидять циганки, розкладають карти.
Скраєчку табору за етюдником Галапочка. На полотно лягають мазки. Очі раз по раз зиркають на крайнього воза з халабудою. На возі в халабуді напівлежить Крузя. В руках тримає гітару. Біля воза пасеться Дракон…
Галапочка стрепенувся. За гаражами по залізниці промчав поїзд.
— …Гармонія і тільки гармонія, — закінчує Василь.
— Так, так, — бубонить у бороду Галапочка. — Гармонія…
— Я поїду, — рішуче каже Василь. Встає, подає Галапочці руку. — Поїду. Лабораторія потрібна буде хлопцям…
Машина-лабораторія віддаляється. Сидить поруч з водієм Василь. Лице сповнене власної гідності, задоволення.
Сидить на кам’яному блоці бородатий Галапочка.
Махає немічним хвостом у гаражі Дракон…
…Кабінет голови правління міської філії Спілки художників. За столом сидить Гаврило Самуїлович. Попід стінами на стільцях сидять Невдоволений, молодий, худорлявий в окулярах, підстаркуватий, сивий. Поруч — високий, кремезний, низенький, чорнявий, з натхненним поглядом. У куточку до стіни прилип Галапочка.
— Ну, що, — окинув поглядом присутніх голова. — Мабуть, можна починати.
— Давайте будемо починати, — підтримав його Невдоволений. Лице його сповнене такої радості і вдоволення, ніби йому присудили Нобелівську премію.
Голова підвівся:
— Засідання правління міської філії Спілки художників вважаю відкритим. На порядку денному одне питання: «Персональна справа художника Робінзона Івановича Галапочки». Заперечень чи пропозицій не буде?
— Не буде, не буде, — підтримує похапцем Невдоволений.
— Хто за такий порядок дня, прошу голосувати.
Всі, крім Галапочки, підняли руки.
— Одноголосно, — сказав голова. — Тоді слово для інформації має Іван Васильович Невдоволений.
— Я, товариші, буду конкретно. Я тільки наведу факти, які мені вдалося встановити під час перевірки. Для повнішої інформації членів правління скажу, що з міліції надійшов телефонний дзвінок до Гаврила Самуїловича. Почнемо з того: хто такий Робінзон Іванович Галапочка? Художник, який виріс у нашому колективі, за нашою активною допомогою. Але Робінзон Іванович, замість того щоб з вдячністю ставитися до своїх старших товаришів, грубить їм, зухвало і високомірно поводить себе. Наведу приклад: коли обговорювалася моя картина «Відпочинок передовика», Галапочка дозволив собі грубощі по відношенню до мене…
— Вибачте, — зірвався з місця Галапочка. — Не по відношенню до вас, а стосовно вашої картини. Я сказав, що це графоманство…
— Сидіть, товаришу Галапочка! — наказав голова. — Вам нададуть слово.
Невдоволений продовжує:
— Галапочка, відчувши безкарність, почав витворяти, що йому заманеться. А недавно вдалося встановити, що Робінзон Іванович торгує кіньми…
Галапочка байдуже сидить. Байдужим поглядом прочісує лиця членів правління. Худорлявий в окулярах Бійчук куняє. Сивий солідний Панчук уважно розглядає чучело качки, що стоїть на шафі. Високий кремезний Залісько малює щось фломастером у блокноті. Низенький Малюкович смачно затягується цигаркою і з ентузіазмом дивиться в стелю.
— …Виявилося, Галапочка мав спочатку одного коня, гнідого. Тоді жовто-бурого. У наш час, коли так важко придбати гараж для машини…
— Кінь у мене весь час той самий! — знову зривається з місця Галапочка. — А гараж мені виділили на зборах кооперативу. Їм вигідно мати в гаражі коня, щоб тягнути машини, коли заглухнуть…
— Сідайте! Потім! — присадив Галопочку голова.
— …Розмовляв я з сусідами Галапочки, — продовжував Невдоволений. — Ось що вони розповідають. Бурундукін, електрик будинку, сусід через стіну: «Галапочка — тип непевний. Часто в нього збираються підозрілі бородаті компанії. Сам також з бородою. Що він нею прикриває? Кіньми торгує. Мав гнідого. Тепер має рудого. Занечищує нам подвір’я. Усі в дворі проти Галапочки. За винятком пенсіонерки Цукеркіної, яка бере в Галапочки послід коня для вазонів. Розбирали його на зборах в ЖЕКу. Не зробив висновків».
Сусід по поверху Куценький. Слюсар-сантехнік: «По-моєму, Галапочка з тих коней має якийсь калим. Інакше навіщо б він тримав їх? Може, оре приватному сектору городи? Хто його знає».
Знайомився я з протоколом зборів у ЖЕКу, де розбирали Галапочку. «Некомпанійський, зарозумілий, підозрілий», — такі характеристики дали йому виступаючі на зборах…
Невдоволений відкашлявся:
— Тепер, товариші, основне. Як удалося встановити з розмови, Галапочка — дальтонік…