ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Рівень формальності між двома родичами здивував мене. Не було жодного натяку на попередні відносини, якщо вони взагалі існували. Можливо, це властиво особам англійського походження, проте я очікував принаймні обіймів, а не лише формального рукостискання й фрази «Радий тебе знову бачити». Адвокат Тим діловим тоном виголошує стандартний перелік запитань. Він зачитує їх з підготовленого заздалегідь списку, чекає на відповідь в’язня, яку записує, і — зазвичай без жодних коментарів — переходить до наступного в такій послідовності:

Чи вам повідомили ваші права під час арешту?

Чи охоронці чинили насильство?

Якщо таке насильство було, опишіть його характер.

Чи застосовували до вас моральний тиск?

Який розмір камери й умови утримання в ній?

Чи були якісь відхилені клопотання?

Чи припускалося начальство протиправної поведінки?

Чи маєте запитання стосовно узяття на поруки?

Габбі (7258) в доброму гуморі, коли відповідає на питання. Думаю, він вважає, що кузен прийшов його звільнити і зараз проводить стандартну процедуру. В’язень розповідає, що їм повідомили про неможливість покинути в’язницю чи розірвати контракт. Правозахисник нагадує, якщо у контракті передбачено винагороду за надані ним послуги, то його невиконання до кінця призведе до втрати грошей. «Так, я казав їм це під час слухань в комісії, але воно нічого не дало, і я все ще тут»[140]. Перелічуючи свої скарги, Габбі з притиском зауважує, що неприємності через поведінку 416-го доводять усіх до сказу.

Охоронці супроводжують до залу інших ув’язнених зі звичними пакетами на головах. Наглядачі, жартуючи, знімають пакети і виходять, а я сідаю ззаду і залишаюся. Правозахисник пробігається тим самим списком запитань, заохочуючи ув’язнених поділитися скаргами.

Клей (416) насамперед скаржиться, що на засіданні комісії з умовно-дострокового звільнення його змушували визнати висунуті під час арешту звинувачення. А він відмовлявся це робити, бо його ніколи ні в чому офіційно не звинувачували. Почасти його голодування мало на меті привернути увагу до його незаконного затримання без жодних звинувачень.

(І знову цей молодий чоловік мене здивував: він вочевидь діяв на численних несумісних рівнях. Він говорив обізнано, вживаючи відповідні юридичні терміни, і поєднував умови контракту з надання послуг під час експерименту з правами ув’язнених і пенітенціарними правилами, не згадуючи про містичну медитацію в дусі нью-ейдж.)

Здається, Клей відчайдушно хоче поговорити з кимось, хто його вислухає. «Охоронці, імена яких опустимо, — каже він, — погано поводилися зі мною, сягаючи рівня насильницької поведінки». Він бажає подати офіційну скаргу на них, якщо це буде потрібно. «Ті охоронці також налаштували інших ув’язнених проти мене, подаючи моє голодування як причину відмови всім у праві на побачення, — він киває на Габбі (7258), який соромливо дивиться в інший бік. — Я злякався, коли вони відвели мене в карцер і наказали ув’язненим грюкати у двері. Боюся, що незабаром переступлять і встановлену ними заборону насильства».