Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу
- Автор: Саттер Дэвид
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Дух і літера
- ISBN: 978-966-378-524-0
- Переводчик: Наталья Комарова
- Жанр: История
Электронная книга - «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу». Краткое содержание книги:
«Не треба було сюди йти, — сказав Сивков. — Я знав, що буде якась халепа».
Вони стали розмірковувати, що робити. Всі їхні зусилля були спрямовані на втечу з Радянського Союзу. Їм навіть не спадало на думку, що в них можуть виникнути проблеми з фінами.
Спочатку вони вирішили сховати свої радянські документи під підлогою, а фінам сказати, що вони канадці українського походження і шукають способу нелегально потрапити до СРСР, але зрештою відмовилися від цієї ідеї, зрозумівши, що фіни навряд чи визнають це переконливим поясненням.
«Вони збираються викликати допомогу», — сказав Романчук. Утікачі вирішили покинути хатинку, але коли вийшли назовні, фінські прикордонники, які сиділи на траві, швидко підскочили й жестами наказали їм підняти руки вгору, після чого обшукали. Знайшовши в кишенях ножі, вони не звернули на них особливої уваги й віддали назад. Переконавшись, що Шатравка і його супутники не мають вогнепальної зброї, фіни знову всілися на траву. Тоді втікачі вирішили приєднатися до них і зав’язати з фінами дружню розмову. Фіни запропонували їм цигарки, розгорнули детальну мапу цієї місцевості й показали радянським гостям точне місце, де ті перетнули кордон, а також порожню пачку естонських цигарок «Тулукі», яку вони викинули дорогою.
«Куди нам тепер іти?» — спитав Шатравка, намагаючись вимовляти якомога чіткіше. «Два кілометри шляхом», — відповів один із фінів російською, м’яко вимовляючи слова, й показав на мапі місто Куусамо.
«Ми — до Росії? Ми йти до Росії?» — перепитав Шатравка англійською, як йому здавалося, мовою.
«Йа, йа, Русланд», — підтвердив один із фінів, показавши на Шатравку з товаришами, а потім на радянський кордон.
Шатравка спробував пояснити, що в СРСР на них чекає в’язниця, — схрестив пальці, зобразивши ґрати. Фіни, мабуть, зрозуміли, що це означає, бо почали перемовлятися між собою, співчутливо хитаючи головами.
Цієї миті з’явився гелікоптер, який сів неподалік. З нього вийшов кремезний літній фін у капелюсі й, не звертаючи уваги на втікачів, пішов просто до хатинки. Коли він вийшов звідти за хвилину, в руках у нього були документи, які вони ретельно сховали під підлогою. Чоловік щось наказав прикордонникам і скочив назад до гелікоптера, який негайно піднявся в повітря та зник.
Незабаром після цього вся група теж вирушила в путь. Небо тим часом вкрилося важкими сірими хмарами, й пішов дощ. Попереду колони йшов фін із компасом, і врешті-решт Шатравка з товаришами в супроводі прикордонників вийшли на мокре асфальтоване шосе. З-за повороту з’явилися три авто — два «вольво» та один «фольксваген», а за ними ще їхав мікроавтобус. Шатравку разом із двома прикордонниками посадили до зеленого «вольво», попереду він бачив Сивкова у червоному «вольво», а позаду — жовтий «фольксваген» і мікроавтобус із братом і Романчуком.
Коли колона рушила мокрим шосе, Шатравку вразило, наскільки Фінляндія відрізняється від радянської Карелії — попри однаковість клімату та ландшафту. Сільські будинки були охайні й пофарбовані в яскраво-жовтий чи брунатний колір. Тут були й сараї, і вкриті асфальтом площадки для тракторів та іншої техніки. На асфальті шосе не було жодної тріщини чи ями, а вздовж дороги на дерев’яних підставках стояли бідони з молоком, і це свідчило про те, що тут не буває крадіжок.
Нарешті вони прибули до якогось містечка. Головна вулиця була заповнена машинами всіх кольорів веселки. Вітрини крамниць були такі чисті, що сяяли на сонці. У крамницях була безліч продуктів, і скрізь були клаптики землі, засаджені квітами, та яскраво пофарбовані будинки, оточені огорожею. Шатравка був у такому захопленні, що не міг відвести погляду від вітрин і не помітив, як автомобіль, в якому він сидів, повернув до території, обнесеної дротовою сіткою.
Дощ припинився, вийшло сонце. Чотирьох порушників кордону відвели до казарми й розмістили в окремих кімнатах. Шатравка ліг на солдатське ліжко і швидко заснув. Прокинувся він від того, що хтось його сердито розштовхував. Він підвівся і пішов за фіном, який привів його до кімнати, де за столом сидів худорлявий чоловік у фінському військовому однострої. Цей офіцер спитав Шатравку, чи знає він якісь іноземні мови, й отримав негативну відповідь. Тоді він став говорити ламаною російською.
«Чому ви перетнули радянсько-фінський кордон? — спитав він. — Ви знали, що Фінляндія має угоду з СРСР про повернення порушників кордону?»
«Ми збиралися до Швеції. Ми хочемо політичного притулку. Але раз ми вже тут, у Фінляндії, я прошу Вас надати нам можливість зустрітися з офіційними представниками США», — сказав Шатравка.