Слідопит, або Суходільне море
- Автор: Купер Джеймс Фенимор
- Серия: Пенталогія про Шкіряну Панчоху #3
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Переводчик: Ілько Корунець
- Жанр: Вестерны
Электронная книга - «Слідопит, або Суходільне море». Краткое содержание книги:
— Звідси не більше п’яти-шести ліг до північного берега, шуряче, а наскільки мені відомо, там є простора бухта; може б, усе-таки запитати у когось з екіпажу поради, що його тепер далі робити, або просто покликати Джаспера — Прісну Воду, щоб він відвів нас назад до Освего? Адже за такого вітру, та ще просто в лоб, нічого й гадати дістатися до поста.
— Цього, сержанте, не можна робити, принаймні з кількох, серйозних професійних причин. По-перше, капітанові не личить признаватися, що він не знає, куди пливти, бо це розвалило б дисципліну. Я розумію, шуряче, чого ти хитаєш головою, але ти мусиш знати: ніщо так не підриває дисципліни, як признання командира у своїй необізнаності... Я знав одного капітана, який цілий тиждень плив невірним курсом, але не признався команді про свою помилку, і ти навіть уявити не можеш, якої шани він зажив у матросів саме завдяки тому, що вони не зрозуміли його помилки.
— Може, на солоній воді це й можна собі дозволити, шуряче Кепе, а от на прісній — навряд. Я швидше Джаспера випущу з-під арешту, ніж погоджуся, щоб мене з усією командою викинуло на канадський берег.
— І відразу ж опинитися на фронтенацькому рейді! Ні, шуряче, «Вітрогон» у надійних руках, він лише тепер трохи навчиться справжнього мореплавного мистецтва. Ми зараз на широкім просторі, і хіба тільки божевільному спало б на думку підходити в такий шторм до берега. Я сам стоятиму на :всіх вахтах, і нам жодна небезпека, окрім тих; що можливі при дрейфі, не страшна; а на такому низенькому судні, як це, коли постійно міняти галс, можна взагалі нічого не боятися. Отож покладися, сержанте, на мене, і я ручуся тобі іменем Чарльза Кепа, що все буде гаразд.
Сержант Дангем змушений був поступитися. Надто вже він покладався на мореплавський досвід свого родича й плекав надії, що той по-справжньому візьметься за діло й цілком виправдає виявлене йому довір’я. З другого боку, недовіра, як і любов, підсилюється, коли її живити постійними здогадами, а сержант до того боявся зради, що йому було байдуже, на кого звірити долю екіпажу,— тільки не на Джаспера. Справедливості ради мусимо вказати ще на одну важливу обставину. Йому, людині в скромному чині сержанта, майор доручив справу, якою належало керувати лише офіцерові, що викликало неабияке невдоволення серед молодших офіцерів залоги. Тому Дангем розумів, що повернутися назад, навіть не досягши поста, означало б провалити операцію, і за це йому довелося б дорого розплачуватися; першим покаранням було б негайне призначення на його місце іншого — вищого рангом.
РОЗДІЛ XVI
Океане! В тобі, мов у свічаді яснім,
Всякчас творень знаходить вияв свій:
У штормах, штилі, в урагані жахнім,
В льодах полярних, в спекоті страшній
Країв тропічних — славен безмір твій.
Лик Вічності і Духа троп високий,
Тобі коряться зони всі у зміні віковій,
Життя ти дарував землі, глибокий,
І далі йдеш — бездонний, гордий, одинокий.
Байрон, «Чайльд Гарольд», Пісня IV (СХХХІІІ)
Коли вже геть розвиднілося, ті солдати, які могли вільно розпоряджатися своїм часом, повиходили на палубу. Хвилі були не такі страшні, з чого можна було зробити висновок, що «Вітрогон» все ще перебував, очевидно, під захистом островів. Одначе для кожного, хто знав характер озера, було ясно, що от-от почнеться один з тих страшних штормів, які так часто гостюють у цих краях восени. Землі не було видно ніде, а низький виднокрай надавав понурій водній пустелі якоїсь таємничої величі. Брижі, чи, мовою суходільців, хвилі, були невисокі, з пінявими гребенями, і дробилися вони швидше, ніж довгі океанські вали, а вода, що завжди змагалася .своїм відтінком з блакиттю неба, тепер стала зелена й сердита — аж ніяк не схожа на ту, яка вчора ще виблискувала під променями сонця.
Солдатам невдовзі надокучила ця смутна картина, й вони один по одному знову посходили вниз, а на палубі залишилися тільки матроси, сержант, Кеп, Слідопит, квартирмейстер і Мейбл. На личку дівчини, відколи вона довідалася про стан справ на «Вітрогоні» й відколи їй відмовлено в проханні настановити знову Джаспера капітаном, лягла тінь смутку. Тим часом Слідопит, провівши цілу ніч у роздумах, зрештою, ще більше переконався у невинності Джаспера і теж гаряче заступався за свого приятеля, хоча так само марно, як і Мейбл.