Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Перенервований голос в телефоні приказував з'явиться в штабі бригади в повній бойовій формі.
Там був представлений генерал-інспекторові. Очі уважні.
"От і добре, будете при мені. Позицію знаєте добре?"
"Знаю участок докладно!"
"Полковнику! Чи єсть толковий унтер, як просив?"
"Чекає, Ваше високопревосходітельство!"
Розглядає карту, показує місто, де почне оглядать позицію.
"Прикажіть подать коні. Прошу зайняться своїм ділом, я — своїм."
До мене: "Нехай подають вашого коня. Зброю, і все, що мішає, залишіть на місті. Карту маєте? Покажіть."
Подобалась більше розпрацьована цвітними олівцями і красками. В п'ять коней ідемо лісом, на лівий край бригади. На коні старий сидить добре. З лісу іде, де нам треба, глибокий рів получения, приспособлений до оборони на дві сторони. Генерал зсів з коня, на карті показав місто, де коні мають ждать, бо піде вздовж позиції вправо.
Мій вістовий те місто знав. Генерал пішов вдовж рову, я трохи збоку, а ст. унтер з трьома хрестами ззаду.
Ідем так втрьох. Німці часами стріляли по одинокому, а по 2-3-х — навіть з малокалібрової гарматки.
Зауважено і нас: одізвались стріли, близько свиснули кулі — генерал не здригнувсь! Помалу ішов і спішно, часом ставав, дивився на карту, щось запитував. А стріли не мовкли, кулі свистіли.
Крекчучи, спустивсь старий в окоп. Глянув я на 30-літнього унтера: той похилив легко голову, в цьому був подив і пошана.
В окопі командир полку склав належний рапорт, представив офіцерів ліво- крилової роти, звідкіль починалась інспекція позиції. Балакав генерал з офіцерами, солдатами, розпитував про позиційне життя, харчі, оглядав одежу, взуття, заходив в землянки, бліндажі, кілька разів казав розбуваться, показать ноги, онучі, білизну. Заглядав в стрільниці, щілини кулеметів. Мовчки записував в книжечку якісь замітки. З картою порівнював керунок огню. Зброї уділив чимало уваги: чи чиста, наоливлена.
Солдати відчули людину справедливу, що вимагає розумно, тримались досить спокійно. Деякі жалілись на невигоди, тягу до сім'ї, дітей. Це стверджував генерал, киваючи, потакуючи головою. Було далеко по обіді, коли в бліндажі правокрилового к-ра батальйону вибрано приказ: збільшить процент одпусків на довший час. Видать потрібну кількість чобіт та звернуть увагу на їх підчинку. Частіше мінять білизну і онучі. В землянках і бліндажах можна і потрібно тримать чистість.
Ще кілька дрібніших уваг. Інспекція, здається, випала не погано. Завтра — інспекція позиції другого полку бригади. Вертаємся тепер ровом. Хочеться їсти. Коні ждали близько.
Набравши одваги, звертаюсь до генерала-інспектора з просьбою оказать честь саперам і підкріпиться чим Бог дав. Згодився одразу.
Появлення в роті такої високої особи як повний генерал вчинило велике враження і моментально рознеслось.
А той глянув побіжно навкруги, запитав про розміщення і призначення будов — і одразу на кухню. Саме доспівала вечеря. Кузьма в сніжно-білих кітелі і ковпакові.
Склав певно, спокійно рапорт діжурний по кухні: що на вечерю вариться, на скільки осіб.
Казано подать пробу до моєї землянки. Заглянуто в канцелярію, до магазину, возів.
"А це що?"
"Кооператив, Ваше Вис-во!"
"Що там продається, купується?"
"Все, що треба в умовах позиційного життя!"
"Зайдем, подивимось."
Продавець, меткий ярославець, успів навести чистоту: підлога заметена, ляда прикрита зеленим полотном. Весело дивиться, скоро, певно одповідає.
"А голки, нитки, ваксу маєш?"
"І щотки тоже!"
"Покажи."
"Прошу!"
"Що бачу — одеколон!"
"Душисте мило, зубний порошок, уголь тоже продайом!"
"А де набуваєте такі булки, білий хліб?"
"Печем самі, маєм пекарню."
"Ого!"
Рота стоїть вишикувано. Чоботи успіли почистить чи протерти. Шинелі допасовані всі. Рушниці чисті, вигляд здоровий, свіжий. Більшість має хрести і медалі. Спокійно, чітко командує Харченко, на своїх містах — Сікованов і Гонін.
На привітання одповідь одночасна, ніхто "не зірвав". Обходячи ряди, генерал ставив, як водиться, розпитував, бачив спокійні очі, такі самі відповіді.
Особливо подобалось, коли довідався, що 20 % складу знаходиться в одпусках.
Ще заглянув в пекарню, швальню і баню.
"З приємністю полежав би на полці!"
"Покірно просим. Віники березові пахучі, банщик уралець послуже сумлінно."
Раніше дав знать Харченкові, що генерал у нас вечеряє і ночує. Покликать Мілютіна, щоб прислуговував. За столом може бути 10 осіб.