Поле битви — Україна. Від «володарів степу» до «кіборгів». Воєнна історія України від давнини до сьогодення

У цей самий час становище «червоних» в Україні починає погіршуватись. У їхньому тилу значно активізуються повстанці. Розчаровані селяни, котрі замість обіцяної землі та волі отримали політику «воєнного комунізму» з примусовою конфіскацією зерна, повернули зброю проти більшовиків. Крім того, з південного сходу наступають денікінці, котрі починають займати Харківщину. За таких умов радянське командування ухвалило рішення сконцентрувати максимальні зусилля на швидкій ліквідації українського фронту з тим, щоб потім перекинути війська проти білогвардійців. 1 липня 1919 р. «червоні» перейшли у контрнаступ, 6-го числа вони захопили Проскурів. Українські війська опинилися у скрутній ситуації: їхні сили було вже майже цілковито вичерпано, адже у попередніх боях вони зазнали значних людських втрат, крім того, катастрофічно бракувало набоїв, запаси яких поповнювалися за рахунок трофеїв або конфіскації у населення, тож армія УНР була змушена відступати у межиріччя Збруча та Дністра, до району Кам’янця-Подільського. У цей же час українська 3-я дивізія провадила успішний наступ на південно-східному напрямку, здобувала станцію Вапнярка, відтягуючи на себе значні сили «червоних». У середині липня, у найбільш критичний момент, коли ворог, здавалося, був дуже близький до перемоги, їй на допомогу приходять частини ГА, що відступили з Галичини під напором поляків.

У той час, коли на сході армія УНР, напружуючи останні сили, билася проти «червоних», на заході Галицька армія намагалася стримати поляків. Навесні 1919 р. польські війська в Східній Галичині отримують суттєве підкріплення — їм на допомогу прибуває з Франції та Італії добре вишколена, екіпірована та озброєна «свіжа» армія генерала Ю. Галлера. У середині травня поляки переходять у рішучий наступ. На північному крилі, розбивши слабкі сили УНР на Волині, вони займають Луцьк, заходячи тим самим у фланг 1-му корпусу ГА в районі Сокаля. Аби не потрапити в скрутне становище, той змушений відступати на схід. Одночасно потужного удару поляки завдають і на південному крилі з району Мостиськ та Хирова. В останньому випадку українські війська було вибито за кордон, до Чехословаччини. 3-й корпус ГА, що діяв у Прикарпатті, не маючи резервів, почав відступ по всьому фронту. 17 травня поляки займають Дрогобич і через декілька днів — Стрий. За таких умов відходить і 2-й корпус ГА, котрий займав позиції в центрі. 24 травня поляки вийшли на лінію Буськ — Бібрка — Ходорів — Болехів. Скориставшись скрутним становищем українців, румуни без опору 24–25 травня займають Покуття.