Коли курява спаде
- Автор: Алай
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7534-5
- Переводчик: Надежда Анатольевна Кирносова
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Коли курява спаде». Краткое содержание книги:
У романі «Коли курява спаде» (1998), який зробив Алая знаменитим і за яким знято телесеріал, досліджується психологія влади, якою вона постає на ґрунті тибетського життя середини XX століття, до приходу в цей регіон Червоної армії Китаю і приєднання Тибету до КНР. У центрі роману — життя родини місцевого правителя. Оповідь ведеться від імені його нібито недоумкуватого молодшого сина. Читач знайомиться не лише зі способом життя тибетців, а й з пануючими у країні порядками, де були магічне зілля і феодальні чвари, голод і проституція, шлюби й війни, на які йшли заради захоплення земель та влади, — й усе це на тлі відрубування голів, привселюдного побиття, відрізання язиків, рук і ніг…
Серце моє, тепер я відчув тебе. Наполовину ти заповнене болем, наполовину — думками.
28. Заручини
Туси Мерці прибув на кордон з інспекцією.
На південних кордонах він уже побував.
Там, на півдні, старшому брату вдалося розправитись із нашим старим противником туси Вангбо. Цей туси знову вдався до свого улюбленого заходу — вирішив потайки напасти й таким чином отримати ячмінь і кукурудзу. Однак цього разу він потрапив у влаштовану старшим братом засідку. Коли тільки йдеться про війну, мій старший брат завжди досягне успіху. Один із синів туси Вангбо загинув, а сам туси перечепився через кінські пута, упав і зламав собі руку.
— У твого старшого брата там усе гаразд, — сказав батько, — а як у тебе справи?
Щойно туси це сказав, як управитель упав перед ним на коліна.
— Мабуть, мені слід чекати поганих новин, — зауважив тоді туси.
Управитель розказав йому про те, як ми випровадили туси Лха Шопу і як, зрештою, легко дозволили жінці-туси отримати зерно. Обличчя батька спохмурніло, він кинув на мене гострий погляд і сказав управителю:
— Ти робив усе правильно, підводься.
Управитель встав із колін.
Батько знову кинув погляд на мене. З тих пір, як у нашій родині з'явився без'язикий літописець, усі почали вчитися розмовляти очима. Туси Мерці зітхнув і разом з повітрям видихнув щось, що тиснуло йому на серці. Ну що ж, поведінка другого панича цілком підтвердила те, що він хворий на голову, тож у питанні про майбутнього туси він більше не повинен ламати голову над тим, кого з двох братів обрати спадкоємцем. Управитель вийшов, а я сказав до батька:
— Цього разу матері важко буде щось сказати.
Мої слова налякали батька. Він довго мовчав, потім сказав:
— Я не знаю, як слід розуміти те, що відбувається з тобою.
— Я знаю, що не стану туси.
Батько зовсім не збирався докоряти мені через те, що я даром віддав комусь ячмінь. Він спитав:
— І що ти думаєш про доньку родини Ронггонг?
— Я кохаю її і прошу тебе якнайшвидше заручити мене з нею.
— Синку, тобі справді щастить — хоча ти не можеш стати туси Мерці, але зможеш стати туси Ронггонг. У них немає синів, тож чоловік їхньої доньки буде туси, — і, сміючись, він додав: — Звичайно, якщо ти зможеш розумно скористатись із ситуації.
Я насправді не знав, чи маю достатньо розуму для цього, але я знав, що маю достатньо кохання, через яке ніколи не забуду Тхарну.
Любий батько спитав мене:
— Скажи мені, що таке кохання?
— Це коли в кістках повно бульбашок.
Це була якась дурниця, однак розумний батько її зрозумів. Він усміхнувся й сказав:
— Ти такий дурний, що можеш навіть ці бульбашки розсіяти.
— Вони постійно зринають.
— Гаразд, синку. Якщо тільки туси Ронггонг справді погодиться віддати за тебе свою доньку, я дам їй навіть більше зерна. Я зараз же направлю до неї людину з листом.
Коли посланець уже готовий був виїхати, батько запитав мене:
— Служниці туси Ронггонг красивіші за наших?
Я відповів ствердно.
— Може, туси наказала одній із своїх служниць видати себе за її доньку? — спитав батько.
Я відповів, що мені не важливо, чи вона справді донька туси, чи ні, головне, що вона — Тхарна і я її кохаю.
Батько тоді змінив завдання для посланця і наказав йому поки що не везти листа, а розпитати, чи Тхарна дійсно донька туси Ронггонг. Тепер усі почали говорити, що туси Ронггонг обкрутила мене навколо пальця, підсунувши служницю, яка зачарувала мене. Однак я не зважав на це, оскільки навіть якби Тхарна й була служницею, я так само кохав би її. Її краса не була вдаваною, і мені було байдуже, чи вона — донька туси, чи служниця. Я щодня піднімався на оглядову вежу й чекав на повернення розвідника. Так я сам-один стояв на висоті, повернувшись назустріч вітру, і думав про те, що втратив останню слабку надію стати туси Мерці. Блакитне небо над головою було високим і пустим, а земля внизу здавалася безкрайнім зеленим обширом. На півдні купчилися темні гори, а на півночі — простягалася розлога рівнина. І скрізь на ній були люди — це блукали долиною голодні люди туси Лха Шопи та туси Ронггонг. Відколи приїхав батько, їм уже ніхто більше не роздавав їжі, однак вони все одно блукали навколо цього схожого на фортецю зерносховища, а коли зовсім не витримували, то йшли до річки й заповнювали свій живіт водою, а потім поверталися й продовжували блукати, що ті привиди.
Одного дня небо вибухнуло громом і блискавками. Я стояв на оглядовій вежі й хитався на вітрі. В одну мить повз мене чиркнула блискавка, і я раптом щось побачив, щось зовсім невисловлюване. Я почав кликати батька. Повідомляв йому, що ось-ось має статися важлива подія. І я повинен побачити цю важливу подію. Батько піднявся на оглядову вежу в супроводі двох хлопців-прислужників, які підтримували його. Він закричав на вухо свого дурного сина: