ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Великий плюс у тому, що, поки фахівці з’ясовують, як домогтися правдивого контенту і не втратити активність користувачів, Facebook може зробити важливі відкриття. Що складніші в нас завдання, то більше ми розвиваємося й ростемо.
Прориву справді варто сподіватися, судячи з того, про що йдеться в маніфесті Марка Цукерберґа «Будівництво глобальної спільноти» (Building Global Community), опублікованому в лютому 2017 року. Засновник Facebook розповів про кардинально новий підхід до проблеми. Марк лише побіжно згадав про фейкові новини і наголосив, що нові інструменти штучного інтелекту вже надсилають третину постів, які переглядає команда Facebook з внутрішнього контролю за контентом. (Решту дві третини постів надсилають користувачі фейсбуку). Натомість Марк зосередився на корінні проблеми: занепад соціального капіталу — зв’язків між людьми, які формують суспільство і сприяють спільним зусиллям заради загального добробуту277.
У книжці 2000 року «Боулінґ на самоті» (Bowling Alone) Роберт Патнем використав занепад ліг боулінґу і популярність індивідуальних турнірів як метафору до того, що відбувається з американським суспільством. За часів, коли Алексіс де Токвілль уперше проаналізував характер американців на початку ХІХ століття, громадянська активність у Сполучених Штатах була високою. Люди долучалися до діяльності місцевих органів влади, церков, профспілок, спілок взаємодопомоги, благодійних організацій, спортивних ліг та інших об’єднань. На думку Патнема, занепад активності призвів до згубних наслідків.
Перш ніж написати книжку, Патнем дослідив економічний рівень 20-ти регіональних органів влади в Італії. Він виявив взаємозв’язок між громадянською активністю і процвітанням: «У цих спільнотах виникло громадянське суспільство не тоді, коли люди розбагатіли. Історія свідчить, що все навпаки: вони розбагатіли завдяки громадянській активності»278. Соціальний капітал має для добробуту країн не менш важливе значення, ніж фінансовий.
Марк Цукерберґ дійшов такого самого висновку. «Останніми десятиліттями важлива соціальна інфраструктура місцевих громад занепадає, — зазначив він. — З огляду на результати опитувань, згідно з якими великий відсоток населення втратив надію на майбутнє, занепад позначається на суспільстві. Мабуть, соціальних причин негараздів не менше, ніж економічних. Нам бракує громади і прив’язаності до чогось, що важить більше, ніж особисті інтереси»279.
На думку Марка, онлайн-спільноти — те, що треба, але доведеться докласти зусиль, щоб розширити межі їхнього впливу і зробити масштабнішими. Ці спільноти сприятимуть комунікації між людьми офлайн та онлайн, дадуть лідерам громадянського суспільства нові інструменти і змогу виокремлювати «впливові» групи, які позитивно впливають на життя людей офлайн та онлайн. Наприклад, групи підтримки молодих батьків або тяжкохворих. (Марґарет Леві, директор Стенфордського центру передових досліджень у галузі біхевіоризму, звернула мою увагу на нюанс: такі групи об’єднують людей, які вже мають спільну мету; проблема в тому, щоб знайти одне одного, і з цим допомагає фейсбук. А от в інших сферах ідеться про пошук спільної мети, яка єднає, а не розділяє людей).
Марк пояснив, що фейсбук, який спершу слугував платформою для спілкування з друзями і рідними, тепер має стати ще й «соціальною інфраструктурою для спільноти — підтримувати й інформувати нас, дбати про нашу безпеку, сприяти громадянській і політичній активності». Це механізм самопосилення. Для традиційних засобів масової інформації, які тримаються на рекламі, активність видається невдалою «функцією пристосування». А от коли ми прагнемо не лише підтримувати зв’язок із сім’єю та друзями, а й зміцнювати суспільство загалом, активність — саме те, на що слід орієнтуватися.
Це перспективний напрям. Якщо мережі Facebook справді до снаги сприяти позитивній активності, завдяки якій сформуються спільноти зі справжнім соціальним капіталом, а також знайти відповідну рекламну модель, що не перешкоджатиме, це буде набагато дієвіше за будь-які спроби боротьби з фейковими новинами. Розробляючи алгоритми, завжди краще дошукуватися першопричин (зрештою, як і в повсякденному житті). Люди — істоти соціальні; і племінний світогляд нинішньої згубної онлайн-культури свідчить, що час підлаштувати наші соціальні інституції до умов доби інтернету.