ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє

Фейкові новини можна маркувати. Наприклад, Facebook (чи поштові онлайн-системи, як-от Gmail, адже багато фейків поширюються емейлами) може давати застереження, подібне до застережень про безпеку: «Вірогідно, новина фейкова. Упевнені, що хочете нею поділитися?». Можна пропонувати користувачам перейти за посиланням на сайт, що підкаже, звідки сумніви, або підкине статтю, де оскаржується інформація. На жаль, Facebook уперто не бажає бути арбітром правди273, навіть коли пости відсилають до відомих джерел дезінформації. Тож заходи далеко не такі ефективні, як могли би бути.

У березні 2017 року на фейсбуку почали маркувати «сумнівні» матеріали, виявлені авторитетними сайтами Snopes чи PolitiFact. Та заковика в тому, що фактчекери по кілька днів перевіряють інформацію, а фейкової шкоди можна завдати за кілька хвилин чи годин. На думку Крішни Барата, інженера Google, який заснував Google News і багато років керував цим сервісом, алгоритми мають передусім слугувати автоматичними рубильниками, що «вимикають» підозрілі пости і «дають можливість належно перевірити інформацію людям, готовим зупинити хвилю, поки не накотило цунамі»274. Барат наголошує, що не кожну фальшивку треба маркувати — лише ті, які набувають популярності. «Скажімо, соціальна мережа вирішує, що візьметься за фейкову новину, яку поширять 10 тисяч разів, — пропонує Барат. — Для цього треба відзначити новину щоразу, як назбиралася, скажімо, тисяча поширень. Тоді фахівці матимуть час розібратися з нею і відреагувати. У випадку пошукових систем, можна підраховувати кількість запитів і кліків замість поширень, а межу зробити вищою. Та загалом схема та сама»275.

Ще один спосіб боротьби зі схильністю читачів підтверджувати власні переконання матеріалами у ЗМІ — щось на зразок фічі фейс­буку «Схожі статті». Таким чином можна уникнути небажаного блокування матеріалу. Якщо різноманітні алгоритмічні перевірки виявили в публікації упередження, можна автоматично добирати до такого матеріалу посилання на авторитетний сайт, що оскаржує ту інформацію, або на першоджерело. Звісно, неможливо змусити користувачів читати ті джерела, але позначка про потенційну фальшивку або перекручену інформацію, а також підказка про альтернативну точку зору можуть зупинити невпинний потік репостів. Однак це має відбуватися надзвичайно швидко, поки матеріал не розійшовся в інтернеті.

Крім того, підозрілі матеріали можна зробити менш пріоритетними: показувати внизу новинної стрічки або рідше відображати. Google постійно це робить, ранжуючи результати пошуку. Ідея про схожу функцію на фейсбуку спричиняє суперечки, але ж соцмережа теж ранжує пости: популярніші виринають у стрічці частіше, ніж свіжіші; нам підкидають новини, схожі на ті, де ми натискали «Поділитися» чи «Подобається»; ба більше, особливо популярні матеріали з’являються в стрічці неодноразово. Коли на фейсбуку матеріали перестали відображатися в хронологічному порядку, з’явилося алгоритмічне регулювання новинної стрічки. Тож час додати алгоритм для верифікації джерела та інших сигналів про «правдивість» інформації.