Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Зазначення в ч. 1 ст. 1166 ЦК про те, що майнова шкода відшкодовується «особою, яка її завдала», не може бути витлумачене у такий спосіб, що це виключає дію спеціальних правил, які покладають обов’язок відшкодування шкоди, завданої однією особою, на іншу особу. Такі правила повинні визначатись спеціальними правилами і підлягати переважному застосуванню, коли б вони встановлювали обов’язок відшкодування не тільки майнової, як ч. 1 ст. 1166 ЦК, а одночасно і моральної шкоди.
4. Лінгвістичне тлумачення ч. 1 ст. 1166 ЦК приводить до висновку про те, що текст цього законодавчого положення поділяється на дві частини сполучником «а також». Тому слова «неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю» можна віднести тільки до слів «особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи» і не можна відносити до слів «шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи». Цей висновок підтверджується і тією обставиною, що формулювання ч. 1 ст. 1166 ЦК до слів «а також» і після цих слів до слова «відшкодовується» є повністю самостійними (внаслідок використання на початку кожного із цих формулювань слів «шкода відшкодовується» і відсутності слів, які б вживались в одному із цих формулювань, а стосувались — обох). Слово «майнова», з якого починається ч. 1 ст. 1166 ЦК, не можна віднести до слів «шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи». А висновок про те, що під «шкодою, завданою майну фізичної або юридичної особи» розуміється майнова шкода, слід зробити шляхом врахування заголовку ст. 1166 ЦК, де йдеться про майнову шкоду, та логічного тлумачення цього законодавчого положення: майну не можна завдати іншої шкоди, крім майнової.
Отже, слова «неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю» не можна віднести до слів «шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи». За таких умов виникає запитання про те, чи завжди неправомірність рішень, дій або бездіяльності, якими завдана шкода, є умовою виникнення зобов’язань відшкодування шкоди? Стосовно майнової шкоди, завданої «особистим немайновим права фізичної або юридичної особи», поставлене запитання вирішується в ч. 1 ст. 1166 ЦК: ця шкода відшкодовується за умови, що вона завдана рішеннями, діями чи бездіяльністю, що мають ознаку неправомірності. Стосовно майнової шкоди, завданої «майну», на поставлене запитання слід дати таку відповідь.
У науковій літературі підставою виникнення зобов’язань відшкодування шкоди визнають так званий генеральний делікт: завдання шкоди саме по собі є деліктом, якщо тільки спеціальними правилами за учасниками цивільних правовідносин не визнається право на завдання шкоди за певних умов. З правовою конструкцією генерального делікту слід погодитись. Разом з тим є потреба в уточненні нормативної підстави генерального (загального) делікту. Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Право особи, закріплене в ч. 1 ст. 12 ЦК, конкретизується в законодавчих актах. У Конституції України [1], Цивільному кодексі, інших законах встановлюються особисті немайнові права фізичної особи. Із цих конституційних і законодавчих положень непрямо випливає і висновком від протилежного виявляється правовий припис, відповідно до якого будь-яка особа зобов’язана не порушувати особисті немайнові права інших осіб. Із положення ч. 1 ст. 319 ЦК, що надає власникові право на власний розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, в аналогічний спосіб випливає обов’язок будь-якої особи не завдавати шкоди зазначеним правам власника. Загальна заборона завдавати шкоди правам інтелектуальної власності випливає із ч. 3 ст. 418 ЦК, відповідно до якої право інтелектуальної власності є непорушним. Слід однак враховувати, що в ч. 1 ст. 1166 ЦК не йдеться про шкоду, завдану праву інтелектуальної власності. Це обумовлене тим, що шкода, завдана майновим правам інтелектуальної власності, охоплюється формулюванням «шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи», а завданням майнової шкоди особистим немайновим правам інтелектуальної власності охоплюється формулюванням «майнова шкода, завдана особистим немайновим правам». Завдання шкоди цивільним правам, таким чином, завжди є правопорушенням (крім встановлених винятків), оскільки порушує абсолютні права особи. Таке завдання шкоди і є тим генеральним (загальним) деліктом, який згадувався вище.