Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Стаття 1165. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи
1. Шкода, завдана внаслідок неусунення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, відшкодовується відповідно до цього Кодексу.
1. Ця стаття не формулює норм прямої дії. Вона відсилає до відповідних положень Цивільного кодексу. При цьому мається на увазі застосування положень не тільки ст. 1166 — 1208 ЦК, а й інших положень цього Кодексу.
ГЛАВА 82 ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ
§ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ
1. До набрання чинності Цивільним кодексом 2003 р. чітко розмежовувались поняття збитків і шкоди (майнової шкоди): перше із них використовувалось при позначенні одного із видів відповідальності за порушення зобов’язань, а друге — абсолютних прав (на речі, на об’єкти інтелектуальної власності, на майнові праві, на нематеріальні блага). При цьому термін «збитки» використовувався також для позначення одного із способів відшкодування майнової шкоди — відшкодування її шляхом відшкодування збитків. При прийнятті Цивільного кодексу 2003 р. законодавець не без підстав дійшов висновку про те, що категорія шкоди може використовуватись і стосовно порушення зобов’язань. Зокрема, малось на увазі, що закон не повинен перешкоджати відшкодуванню в натурі шкоди, завданої через невиконання чи неналежне виконання зобов’язання. Тому як загальне поняття, що позначає один із наслідків порушення зобов’язань і порушення абсолютних прав, у ст. 22 ЦК використовується поняття шкоди. А відшкодування збитків тепер вважається одним із способів відшкодування шкоди, завданої порушенням як зобов’язання, так і абсолютних прав.
2. Використання терміна «шкода» («майнова шкода») як загального, що позначає наслідки порушення як зобов’язань, так і абсолютних прав, обумовлене також деякою вульгаризацією термінології. Так, збитки можуть бути завдані через пошкодження майна особи. Цю термінологію вирішили спростити. У такий спосіб з’явилося поняття шкоди, завданої майну (ч. 4 ст. 22; ч. 2 ст. 1021 ЦК). Сказати «збитки, завдані майну» було б неприйнятним, бо збитки є категорією, взятою із суспільних відносин, а поняття шкоди може стосуватись і суспільних відносин, і предмета, з приводу якого ці відносини виникли та існують.
3. Ідею визнання категорії шкоди загальною, що стосується порушення і зобов’язань, і абсолютних прав, законодавець послідовно провести не зміг. У ст. 623 ЦК, що поширюється виключно на випадки порушення зобов’язань, йдеться про відшкодування збитків, а шкода не згадується взагалі. Зазвичай ст. 623 ЦК інтерпретують так, що вона формулює спеціальні правила, які виключають застосування до випадків порушення зобов’язань загальних правил ст. 22 ЦК про відшкодування шкоди.
Абстрактно розмірковуючи, можна стверджувати, що відповідні правила ст. 623 і ст. 22 ЦК співвідносяться як спеціальні і загальні, оскільки правила ст. 623 ЦК за змістом і гіпотези, і диспозиції є вужчими, ніж відповідні правила ст. 22 ЦК. Але якщо така кваліфікація названих правил (як загального і спеціального) робиться для наступного висновку про переважне застосування правил ст. 623 ЦК як спеціальних, то це буде помилкою. Відповідні правила ст. 22 і ст. 623 ЦК не є несумісними. Тому ст. 623 ЦК не виключає застосування відповідних правил ст. 22 ЦК. У статтях, що присвячені окремим видам зобов’язань, у відповідних випадках також використовується термін «збитки», що не виключає відшкодування в натурі шкоди, завданої порушенням зобов’язань, тобто застосування ст. 22 ЦК. І все ж законодавець і після того, як стосовно наслідків порушення зобов’язань став уживати термін «збитки», виявився непослідовним і став використовувати термін «шкода» стосовно порушення окремих видів зобов’язань. Тут не йдеться про випадки, коли законодавець спеціальними правилами про окремі види договорів відсилає до положень глави 82 ЦК (ст. 711, 721, 928 ЦК). Про відповідальність перевізника за шкоду («фактичну») йдеться у ч. 2 ст. 924 ЦК. Для норм інституту перевезення термін «шкода» є звичним (ст. 13 Закону «Про транспорт» [65]; ст. 23 Закону «Про залізничний транспорт» [77]. Новим є використання терміна «шкода» в інституті комісії (ст. 1021 ЦК).