Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Розмір відшкодування шкоди не може перевищувати вартості майна, яке рятувалося.
1. Держава відшкодовує в повному обсязі майнову шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи за таких умов: 1) потерпіла особа здійснювала рятування майна іншої особи без відповідних повноважень; 2) майно мало істотну цінність; 3) загроза була реальною; 4) є причинний зв’язок, у тому числі опосередкований (непрямий) між діями щодо рятування та шкодою.
2. Майнова шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень здійснювала рятування майна іншої особи, яке має істотну цінність, від реальної загрози, підлягає відшкодуванню власником цього майна. При цьому не зазначається про те, що шкода відшкодовується повністю. Проте такий висновок випливає уже із формулювання «шкода... відшкодовується». З урахуванням матеріального становища особи, майно якої рятувалось, розмір відшкодування може бути зменшений. Крім того, розмір відшкодування не може перевищувати вартість майна, яке рятувалось.
ГЛАВА 81 СТВОРЕННЯ ЗАГРОЗИ ЖИТТЮ, ЗДОРОВ’Ю, МАЙНУ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ АБО МАЙНУ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
Стаття 1163. Усунення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи
1. Фізична особа, життю, здоров’ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює.
1. Зобов’язання, що виникають у результаті створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, є новим інститутом у системі вітчизняного цивільного права. При застосуванні норм цього інституту слід враховувати його системні зв’язки з іншими інститутами цивільного права.
Стаття 1163 ЦК виходить із того, що зобов’язання між управненою особою та правопорушником виникає уже із факту створення загрози.
2. У разі створення загрози життю та здоров’ю фізична особа вправі вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, відповідно до ст. 282 ЦК. При цьому відповідно до ст. 275 ЦК фізична особа вправі захищати право на життя і здоров’я способами, встановленими главою 3 Цивільного кодексу, а також іншими способами, відповідно до характеру порушення. Стаття 1163 ЦК не виключає інших, ніж передбачені цією статтею, способів захисту права на життя і здоров’я, порушеного створенням загрози цьому праву.
3. Стосовно права власності ст. 386 ЦК встановлює дещо обмежені можливості захисту у випадках, коли ще не порушені правомочності власника володіти, користуватися та розпоряджатися майном, але є підстави передбачати можливість порушення цих правомочностей. У таких випадках власник може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення дій, які можуть порушити його право або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Це за змістом відповідає вимозі усунення небезпеки, можливість пред’явлення якої передбачена ст. 1163 ЦК.
Стаття 1164. Наслідки неусунення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи
1. У разі неусунення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати:
1) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози;
2) відшкодування завданої шкоди;
3) заборони діяльності, яка створює загрозу.
1. Відповідно до ст. 1163 ЦК зобов’язання виникає із факту створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. Згідно зі ст. 1164 ЦК на стороні порушника, який створив загрозу життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, відповідне зобов’язання виникає «у разі неусунення загрози...». Це не може тлумачитись як обмеження права на судовий захист, передбаченого ст. 124 Конституції [1] і п. 5 ст. 3 ЦК. У даному випадку законодавець визнав за відповідними суб’єктами певні права тільки за умови неусунення загрози, яка створена. Разом з тим слід враховувати, що способи захисту права, встановлені п. 1 і 3 ст. 1164 ЦК (вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози і заборона діяльності, яка створює загрозу), охоплюються вимогою усунення небезпеки, яка може бути пред’явлена уже в разі створення загрози.
2. Що стосується права на відшкодування шкоди, то виникнення його із факту невиконання вимоги про усунення небезпеки на підставі п. 2 ст. 1164 ЦК не виключає виникнення такого права на підставі ст. 275 ЦК (у разі створення небезпеки для життя чи здоров’я фізичної особи) або ст. 1166 ЦК (у разі створення загрози майну фізичної чи юридичної особи). Наприклад, власник, майну якого створена небезпека в результаті дій чи бездіяльності іншої особи, може не вимагати усунення цієї небезпеки від особи, яка її створила, а усунути небезпеку своїми силами і засобами чи доручити їх усунення третій особі. У цьому випадку власник вправі пред’явити вимогу про відшкодування шкоди на підставі ст. 1166 ЦК. Отже, суд не може відмовити у задоволенні вимоги про відшкодування моральної чи майнової шкоди (за її наявності), якщо факт створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи чи майну юридичної особи в суді доведений, але позивачем не надані докази пред’явлення до боржника вимоги про усунення відповідної небезпеки.