Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
8. До зобов’язань відшкодування шкоди застосовуються положення ч. 3 ст. 22 ЦК, відповідно до яких законом може бути передбачене відшкодування шкоди у меншому або більшому розмірі. Таке передбачається спеціальними правилами, які підлягають переважному застосуванню перед загальними правилами ст. 22 ЦК, хоча застереження, про яке йдеться та яке формулюється в ч. 3 ст. 22 ЦК, і не було включене до цієї статті. Утім, застереження такого змісту стали для вітчизняного цивільного права звичними. Вони можуть набути реального юридичного значення стосовно пізніше прийнятих законодавчих актів за умови, що законодавець визнає себе пов’язаним положеннями частини другої ст. 6 і частини другої ст. 19 Конституції України, що приписують державним органам, у тому числі і єдиному органу законодавчої влади, підпорядковувати свою діяльність Конституції і законам. На цей час прийняття законів, що суперечать раніше прийнятим законам, без внесення змін до останніх стало повсякденним явищем, що позбавляє будь-якого сенсу включення до законів положень про можливість встановлення спеціальними законами певних особливих правил.
Обмеження розміру шкоду, що підлягає відшкодуванню, встановлені ст. 6 Закону «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» [142] (обмежується загальний розмір відповідальності оператора за ядерну шкоду за кожний ядерний інцидент, розмір відшкодування за кожного померлого, розмір відповідальності перед кожним потерпілим за шкоду, заподіяну ушкодженням здоров’я і розмір відповідальності перед кожним потерпілим за завдану майнову шкоду). Ці правила не виключають застосування спеціальних правил ст. 318 КТМ [23], якими встановлюється граничний розмір відповідальності оператора ядерного судна за ядерну шкоду, заподіяну внаслідок одного ядерного інциденту з даним судном.
Граничні розміри шкоди, що підлягає відшкодуванню судновласником, встановлені ст. 352 КТМ [23].
9. Про причинний зв’язок між рішеннями, діями, бездіяльністю особи, що завдала шкоди, та шкодою, див. коментар до ст. 623 ЦК.
10. У ч. 2 ст. 1166 ЦК у своєрідний спосіб формулюється така підстава (за термінологією заголовку ст. 1166 ЦК) чи умова відповідальності за завдану майнову шкоду (виникнення зобов’язання відшкодування шкоди) як вина. Установлюється, що особа звільняється від обов’язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Звідси непрямо випливає і висновком від протилежного виявляється правовий припис, відповідно до якого особа несе обов’язок відшкодувати майнову шкоду, якщо не доведе відсутність своєї вини. Ці негативні наслідки дають підставу для висновку про те, що доведення відсутності вини є цивільно-процесуальним обов’язком особи, яка завдала шкоди. Із цієї процесуальної норми висновком від наступного правового явища до попереднього виявляється цивільно-правовий припис, згідно з яким особа, що завдала шкоди, несе обов’язок її відшкодування за умови наявності її вини. Це загальне правило, що не виключає встановлення спеціальних правил про виникнення зобов’язань відшкодування шкоди незалежно від вини. Цим загальним правилом охоплюється і завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили, в тому числі і завдання шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я або смертю. І все ж законодавець передбачив можливість встановлення законом випадків, коли шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок непереборної сили, підлягає відшкодуванню.
11. При застосуванні ст. 1166 ЦК та інших положень чинного цивільного законодавства України слід враховувати положення ст. 56 Конституції [1] («Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень»), а також ту обставину, що всі правові приписи Конституції України, незалежно від того, встановлені вони прямо чи непрямо, незалежно від того, випливають вони із положень Конституції прямо чи непрямо, і незалежно від виду логічної операції, за допомогою якої ці правові приписи виявляються при тлумаченні, мають вищу юридичну силу порівняно із законами. Зокрема, із наведеного конституційного положення непрямо випливає і методом логічного доповнення його тексту виявляється правовий припис, відповідно до якого шкода у випадках, передбачених ст. 56 Конституції, відшкодовується незалежно від вини. Цей правовий припис підлягає переважному застосуванню перед законодавчими положеннями, які умовою виникнення зобов’язань відшкодування шкоди, у яких держава, Автономна Республіка Крим чи орган місцевого самоврядування несе обов’язок відшкодування шкоди, визнають вину органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.