Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Разом з тим поняття цивільно-правової (цивільної) відповідальності зберігає певне нормативне значення. Так, у Законі «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» [142] йдеться про обмеження цивільної відповідальності за ядерну шкоду. Ці обмеження є загальними, тому вони стосуються і майнової, і моральної шкоди, а моральна шкода не може стягуватись понад граничні розмірі відповідальності за ядерну шкоду. Це стосується і інших випадків, коли законодавчими актами встановлюються обмеження цивільної відповідальності особи за завдану шкоду.
Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду
1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
3. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
1. Хоч ст. 1166 ЦК і має заголовок «Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду», все ж основний зміст частини першої цієї статті складає логічно несуворе визначення поняття зобов’язання відшкодування шкоди (цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду). Це визначення за формою схоже з логічно несуворими визначеннями окремих видів договорів у підрозділі 1 «Договірні зобов’язання» розділу III «Окремі види зобов’язань» Книги п’ятої «Зобов’язальне право» Цивільного кодексу. Основний зміст цього визначення складають слова «майнова шкода... відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала». При тлумаченні цього законодавчого положення через його логічне перетворення виявляється правовий припис, який прямо випливає із нього та відповідно до якого особа, що завдала майнової шкоди іншій особі, зобов’язана цю шкоду відшкодувати.
2. Сторони зобов’язання відшкодування шкоди відповідно до термінології ст. 509 ЦК, в якій наводиться визначення поняття зобов’язання, можна визначити як боржника і кредитора, хоч у главі 82 Цивільного кодексу законодавець і уникає того, щоб використовувати ці терміни. Боржником у таких зобов’язаннях є особа, яка зобов’язана відшкодувати шкоду. Зазвичай боржником є особа, яка завдала шкоди. Але в численних випадках обов’язок відшкодувати шкоду спеціальними правилами покладається на іншу особу. Ці спеціальні правила підлягають переважному застосуванню перед загальним правилом ч. 1 ст. 1166 ЦК, що покладає обов’язок відшкодувати шкоду на особу, яка її завдала. Тож і боржником може бути або особа, що завдала шкоди, або особа, на яку покладено обов’язок відшкодувати шкоду, або обидві ці особи. Стосовно кредитора у зобов’язаннях відшкодування шкоди використовується термін «потерпілий» (наприклад, у ст. 1193, 1195 ЦК).
3. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК можуть бути: кредитором — юридична або фізична особа, а боржником — «особа», що завдала шкоди. При тлумаченні поняття «особа» слід враховувати, що у Цивільному кодексі під особами розуміються фізичні і юридичні особи (ч. 1 ст. 2 ЦК). Звідси висновком від протилежного виявляється правовий припис, відповідно до якого сторонами зобов’язань відшкодування шкоди не можуть бути держава, Автономна Республіка Крим і територіальні громади. Цей правовий припис частково спростовується спеціальними положеннями Цивільного кодексу, якими обов’язок відшкодувати шкоду покладається на державу (ст. 1173 — 1176). У решті слід зробити висновок про те, що правовідносини, які виникають унаслідок заподіяння шкоди державою, Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою або державі, Автономній Республіці Крим чи територіальній громаді, у частині мети зобов’язань відшкодування шкоди логічно є тотожними. Це підтверджується також положеннями ст. 167 — 169 ЦК, відповідно до яких держава, Автономна Республіка Крим і територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Тому відповідні положення глави 82 Цивільного кодексу застосовуються до відносин з участю держави, Автономної Республіки Крим і територіальних громад усупереч правовому припису, який непрямо випливає із ч. 1 ст. 1166 ЦК, виявляються при тлумаченні висновком від протилежного та який не допускає участі у правовідносинах, на які поширюється чинність положень глави 82 Цивільного кодексу, держави, Автономної Республіки Крим та територіальних громад.