П'ята Саллі
- Автор: Киз Дэниел
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-3911-1, 978-617-12-4142-8, 978-617-12-4143-5
- Переводчик: Володимир Куч
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «П'ята Саллі». Краткое содержание книги:
— Але ж це правда. Так вона й каже.
Я підвелася від приголомшення, відчула, як пашіє моє обличчя, не знала, куди мені повернутися, куди сховатися.
— Мамо, з тобою все гаразд? — спитав Пат.
— Так, тільки трішки в голові запаморочилось. Думаю, у мене й справді була якась болячка, від якої я багато забувала. Та я не брехала. Просто, коли я забувала речі, які коїла, люди звинувачували мене в брехні.
– І ми станемо такими, як ти? — спитала Пенні.
— Дорогенька, звісно ж ні. Тільки тому, що у когось із батьків є якась хвороба не означає, що й діти її матимуть. Я впевнена, що у вас дуже гарна пам’ять.
Пенні потерла кулаком щоку.
— Минулого тижня я забула своє домашнє завдання. — Вона почала схлипувати. — І загубила свої кишенькові гроші, а Пат забув дати відповідь на останнє питання на іншому боці аркуша на тесті з математики.
— Це нічого не оз…
— Ми стаємо, як ти! — Її голос переріс у пронизливий крик. — Я не хочу бути, як ти! Будь ласка, зроби щось, що б я не стала такою, як ти!
Пат вдарив її, а Пенні завила та дала здачі. Він вхопив її за волосся та скрикнув:
— Заткнися! Тато говорив не засмучувати її, бо вона робитиме з нами погані речі.
Я відчула холод, напруження у повітрі та біль, що починався в основі черепа. Я мала щось зробити. Що саме? Не могла згадати. Аура була сильною, ніби холодна статична електрика проходила моїм тілом.
Дивлячись на те, як гризуться Пат та Пенні, я відчула раптову відразу до власного сина. Мені захотілося вхопити його, стиснути руками за горло й задушити його.
А тоді я згадала. Зціпити долоні та тричі стиснути. Я стискала, стискала й стискала. А тоді аура вщухла, і моє тіло, яке оніміло та охололо, почало наливатися теплом.
— Глянь на неї! — закричав Пат.
Вони обоє витріщилися на мене.
— Ти зараз зомлієш? — спитав Пат.
— Не кривдь нас! — закричала Пенні.
Пат вилетів із кімнати.
— Я краще покличу Анну! — гукнув він.
— Ні! — видихнула я. — Я зовсім не збираюся нікого кривдити. Зі мною все добре. Просто трохи запаморочилося в голові. Будь ласка, не турбуй її. Я все одно вже мушу йти.
Я збігла сходами будинку, повернулася в захаращену вітальню, від якої в мене геть розвинулася клаустрофобія. Анна вийшла з великої кімнати.
— Ларрі вже скоро повернеться. Не можу зрозуміти, чому він затримується.
— Я не можу залишитися, — сказала я. — У мене важлива зустріч.
Запитальний погляд, а тоді полегшення в її погляді.
— Ти впевнена? Пенні та Пат так чекали, що розділять свій святковий торт із тобою.
Я хотіла крикнути «брехуха!», але вичавила з себе посмішку.
— Нічого страшного. Я все одно калорії рахую. Краще не ставати на шлях спокуси.
— Що ж, я розумію, — сказала вона. — Я передам Ларрі, що ти була.
— Передай йому ще привіт від мене.
— Буде прикро, що він не побачився з тобою.
Я мусила вибратися звідти до того, як повернеться Ларрі. Щось підказувало мені, що коли я його побачу, жодний у світі прийом самоконтролю, ніякі стискування рук не допоможуть мені втриматися при свідомості.
Доки я йшла до автобусної зупинки, то побачила машину, водій якої виглядав схожим на Ларрі. Він повернув голову та покликав мене, але я дивилася просто перед собою, вдавала, що не бачу та не чую його. Я пішла швидше, ледь не побігла. Машина здала назад.
— Саллі? Наш будинок із іншого боку. Залазь.
Я не довіряла собі настільки, щоб відповісти йому чи повернути голову в його бік.
— З тобою все гаразд, Саллі?
Я пішла далі, дивлячись перед себе. Тоді побачила гидливий вираз його обличчя. Ларрі перемкнув передачу та поспішив геть.
Я зайшла в автобус. Усі звернули свої погляди на леді, яка весь час стискала долоні та плакала.
Сімнадцять
Роджер сказав, що це хороший знак, коли почув, що мені вдалося стримати втрату свідомості та перемикання.
— Перемикання на кого?
— Не думаю, що нам варто заглиблюватися в це, — сказав він. — Поки що деякі речі краще не обговорювати.
Чергові скелети, прикриті піском.
— Я думала, що вся основа глибинної терапії полягає в тому, щоб витягнути задавнений матеріал, щоб він не спричиняв симптомів, які роблять мене недієздатною.
— Я погоджуюсь, — сказав він, — в більшості випадків. Але тобі потрібен час, щоб звикнути до нової Саллі. Ти все ще нестабільна. Твої почуття до двійнят показують, що ворожість готова вирватися на поверхню.