П'ята Саллі

Пат та Пенні з’явилися в дверях вітальні й дивилися на мене з цікавістю, проте сторожко, ніби не впевнені в тому, як зі мною вітатись. Я була ошелешена тим, як вони виросли за рік. Вони ще мали залишки літньої засмаги. Рудувато-каштанове волосся Пата було коротко підстрижене. Він був одягнений у брунатні слакси та темно-синій блейзер. Волосся Пенні було завите дрібними кучериками, й вона була вбрана у тонку зелену бавовняну сукню. Обоє виглядали так, ніби зійшли зі сторінок каталога одягу шкільного сезону. Я ненавиділа Анну за те, що зробила їх такими.

Я простягнула руки, й вони неохоче підійшли до мене. Я обійняла та поцілувала їх, але мене зачепила їхня стійка непіддатливість.

— Покажіть своїй матері ваші кімнати, доки я закінчу накривати на святковий стіл, — сказала Анна. — Впевнена, вона з радістю подивиться всі ваші гарні речі.

У кімнатах я побачила розгорнуті книжки, і задоволено відзначила, що вони все ще читають. Ми погомоніли про книжки та спорт, і Пат був вражений моєю обізнаністю в футболі. Я сказала, що була впевнена, що «Даллаські ковбої» потраплять у фінальну серію та цього року знову дістануться до «Суперкубка»[116]. Пат фанатів від «Гігантів», але погодився, що цікаво було спостерігати, як Роджер Штаубах заряджає «дробовик» під час третього «дауну»[117], чи як він вибирається з халепи під час жорсткої сутички.

— Я завжди любила футбол, — сказала я. — У школі була чирлідеркою.

— Ти ніколи мені не розповідала про це, — сказав Пат. — Як це так?

— Ой, — засміялась я, — та я мала б про це якось згадувати. Ти, мабуть, просто не пам’ятаєш.

— Я б запам’ятав! — зухвало відрізав він. — У мене хороша пам’ять!

Що я молола? Я ніколи не любила футбол. Я взагалі ні бельмеса в ньому не тямила: ні хто такий Штаубах, ні що таке «дробовик». Хоча Пат все зрозумів, тож те, що я говорила, не могло бути зовсім нонсенсом. Звідки я це знаю? Коли це я взагалі була чирлідеркою?

— Я ненавиджу футбол, — заявила Пенні. — Він надто жорстокий.

— Так говорить Анна, — поскаржився Пат. — Вона не дозволяє мені дивитися.

— Тато скоро повернеться, — сказала Пенні. — Ти поводитимешся дивно, коли він тут буде?

— Що ти маєш на увазі? — спитала я.

Пат стусонув її ліктем, і вона замовкла.

Я вирішила не продовжувати цю тему, але через кілька мовчазних секунд, доки Пат показував мені свою нову колекцію марок, Пенні випалила:

— Я також не пам’ятаю, щоб ти колись розповідала про чирлідерство. Якщо ми обоє про це забули, це означає, що ми стаємо, як ти?

— Що ти маєш на увазі?

— Анна каже, що тато розповів їй, що ти все забуваєш після того, як робиш дивні речі. Якщо хтось із нас щось забуває або бреше, вона кричить на нас та каже: «Ви у свою матір вдалися».

Пат знову подарував їй попереджувальний стусан ліктем, але вона люто блимнула на нього очима.