Її величність кішка
- Автор: Вербер Бернард
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Terra Incognita
- ISBN: 978-617-7646-29-6
- Переводчик: Соломія Мартинович
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Її величність кішка». Краткое содержание книги:
Вже знайома нам кішка Бастет безтурботно насолоджується життям у паризькому помешканні своєї «служниці» Наталі — адже саме так, на думку автора, коти сприймають своїх господарів. Одного разу все раптово змінюється після масового розстрілу в будинку навпроти. У місті все частіше стаються сутички між людьми, всю планету охоплює хаос, з восьми мільярдів людського населення Землі виживає лише один. Міста захоплюють щури, витісняючи людей, котів, собак та інших тварин у гори, віддалені місцини та на маленькі острівці. Усім видам загрожує знищення, орда щурів на чолі з головнокомандувачем Тамерланом, що має доступ до людських знань і технологій, змітає все на своєму шляху.
Доля людства опиняється в руках невеликої групи котів і людей на чолі з Бастет. Амбітна кішка намагається знайти загальне порозуміння і примирити між собою всі види. Та чи справдяться її сподівання?..
Нарешті світ перевертається, все наче спалахує.
Здається, бульбашки лускають просто в моїй голові.
Я починаю марити.
Заплющую очі.
Світлини Землі мене вразили. Статуя тезки Бастет — приголомшила, аж до синдрому Стендаля. Але шампанське — це інакше. Воно вдаряє в голову. Я втрачаю здатність себе контролювати і мимоволі пригадую собі бурхливий річковий вир.
Тим гірше: коли хочу мислити ширше, маю йти до кінця.
Я п’ю ще — аж поки не валюся набік. Гикнувши наостанок, непритомнію.
Бачу єгипетську богиню Бастет — просто перед собою. Цього разу я не в її голові.
— Ти маєш написати нашу історію! Це твоя справжня місія, — мовить вона.
— На комп’ютері, в мережі?
— Ні, на папері. Ця книжка зробить тебе королевою.
— А ти сама написала книжку?
— Ні! Саме тому я реінкарнувалася в тобі. Ти зробиш те, чого я не зуміла. Це я й хотіла сказати, коли являлася тобі у видіннях і снах.
— Але ж я кішка, я не вмію писати.
— Ти обдарована, ти все зможеш. Ну а я… Якось уві сні напоумила Наталі дати тобі моє ім’я. Звела тебе з Піфагором: тільки він знав про моє існування — завдяки Третьому Оку. Та й ти сама доступилася до людських знань завдяки операції. Бо я так захотіла. Усі чинили з моєї намови — заради книжки. Ти потроху переймаєш їхню лексику — і вже здатна мислити абстрактно. Та ти й без того змалечку цікава до чисел, термінів, тонкощів мови… І все це — заради першої написаної кішкою книжки — енциклопедії котячих знань, доповненої знаннями людства: твоєї книжки, твого творіння, твого покликання!
— То, кажете, слова…
— Авжеж, слова — найпотужніша зброя! Чуттєві втіхи, перемоги та престоли — все це ніщо проти слова!
Лишивши по собі письмовий слід, ми несемо нашу думку у світ, увічнюємо її.
— Але…
— Жодних «але». Послухай-но, «майбутня реінкарнаціє, що не наважується розвинути свій природний потенціал»…
— Я вам не дозволю…
— Ображати ту, котрою я стану? Ти ба яка смілива! — глузує вона.
Єгипетська богиня — колишня я — прошиває мене зверхнім поглядом: із людським зростом це нескладно.
— ТИ МУСИШ ПИСАТИ!
— Ви не нервуйтеся. Я слухаю.
— Ти хоч розумієш, як багато це важить, бодай навіть для тебе? Письмо збере твої думки докупи, впорядкує, випрозорить. Ти позбудешся слабкості духу та віднайдеш справжню силу. Розповівши про труднощі — подолаєш їх. Просто роздуми чи навіть спілкування не дадуть такого ефекту. Пишучи, ти пізнаєш забуті чи прихованій глибини своєї душі. Дізнаєшся, що самозаглиблення — тільки перший крок до розуміння власної природи. Невисловлені думки залишатимуться невиразними, банальними, уривчастими й ефемерними. Ти вдовольнятимешся дрібними посередніми думками й не сягнеш глибини. Коли душа виливається у слова — чуття загострюються. Ти будеш найуважнішою слухачкою та найкращою оповідачкою.
Вона тицяє мені у груди вказівним пальцем:
— Навіщо мудрувати, коли ніде не занотовуєш думок? Ти думаєш намарно! Живеш намарно! Ти — ніхто!
— Я все розумію, але ж не маю ні рук, ані пальців. Як я її напишу?
— Коли чогось прагнеш — весь світ сприятиме здійсненню твого бажання. Я допоможу.
— Але я в небезпеці! Коли ці щури нас переб’ють…
— Годі вже з мене цих дурниць! Небезпека завжди була і завжди буде. Хіба ти перша? Повір, мені дошкуляли вороги куди небезпечніші — де там твоїм пацючкам. Тепер, коли ти знаєш про своє покликання — не марнуй часу на дрібні клопоти, ставай до роботи! Пиши книжку, що навіки прославить тебе (і мене). Це запорука котячої цивілізації. Всяка культура постає з переказів. Людська — з «Одіссеї», «Біблії», «Бхагават-Гіти», «Капіталу», «Цитатника» чи «Пополь-Вух». А наші цінності навіки закарбуєш на папері саме ти. Назвати книжку можна… ну, наприклад, «Завтра будуть коти».
— Тобто…
— Не розчаровуй мене, Бастет. Ти — мій останній шанс. Моя дев’ята — і остання — реінкарнація. НАПИШИ КНИЖКУ! Я ТАК ХОЧУ! ЦЕ НАКАЗ.
Вона супиться.
— А щодо нас… Як нам порятуватися, не скажеш? — тихенько запитую.
— Нічого нового — тікайте небом.
64. Культ богині Бастет
==Богиня Бастет — божество єгипетського міста Бубастіс («баст» — від «Бастет»). 1887 року археолог Едуар Навіль виявив руїни величного храму, спорудженого на її честь, — поблизу сучасного міста Телль Баста, що за 80 км на північний схід від Каїра.
У пишному храмі містився величезний котячий осідок. Жерці дбали про тисячі котів, яким дозволялося все. Котів навіть купували в сусідніх країнах, де ставлення до цих тварин було далеко не таке шанобливе.