Пісня Сюзанни. Темна вежа VI

— …такою, як ти мене зараз бачиш, тільки ще не вагітною, звісно.

Волтер пояснив їй, що насправді Мія неспроможна мати дитину, навіть в образі смертної жінки. Виносити — так. Зачати — ні. От так і вийшло, що один з первісних демонів прислужився Багряному Королю, взявши сім’я Роланда в жіночому образі, а в чоловічому передавши його Сюзанні. Була тому й ще одна причина. Волтер про неї промовчав, але Мія знала.

— Пророцтво, — сказала вона, втупившись очима вздовж порожньої, без тіней вулиці. Туди, де перед федікським кафе, під вивіскою СМАШНІ ДЕШОВІ ОБІДИ, мовчки іржавів робот, що був схожий на Енді з Кальї.

— Яке пророцтво? — спитала Сюзанна.

— Останній у роду Ельда зачне дитя від кровозмішення зі своєю сестрою або дочкою, і те дитя матиме мітку, по червоній п’яті пізнаєте його. І це воно обірве дихання останньому воїну.

— Жінко, я аж ніяк не сестра Роланду і я не його дочка! Можливо, ти не помітила невеличкої, проте кардинальної різниці між кольором його і моєї шкіри, а якщо бути точною — то він білий, а я чорна.

Подумки вона, проте, вирішила, що сенс того пророцтва цілком прозорий. Сім’ї ж створюються різними способами. Кровний зв’язок — лише один із них.

— А хіба він не казав тобі, що означає слово «дін»? — запитала Мія.

— Звичайно, воно означає «очільник». Якби він очолював не купку страхолюдних стрільців, а цілу країну, воно означало б «король».

— Очільник, король, так і є. А тепер, Сюзанно, скажи мені, чи не є ці слова усього лиш нікчемною заміною для іншого слова?