Пісня Сюзанни. Темна вежа VI

— Віддайте кесареві — кесареве, а Богові — Боже. Так сказано в Біблії, і хай благословиться священна книга Господня.

— От щодо цього не маю жодних заперечень, — кивнув «Патрульний-Наглядач» Бензик, дістав із задньої кишені товстенький стос папірців і почав щось писати. Усе це нагадувало якийсь традиційний ритуал. — От лишень дозволь мені тобі дещо нагадати, Гаррігене: рано чи пізно в міській управі терпець урветься, і вони врешті ухоплять тебе за твою святенницьку дупу. Єдине, чого мені хотілося б, — бути при цьому свідком.

Він відірвав папірець, зробив крок до залізного фургона і засунув квитанцію під чорний склоочисник на лобовому склі.

Ця сцена розвеселила Сюзанну.

— Нарвався на штраф. І, судячи з їхньої розмови, це не вперше.

Мія теж мимовіль відволіклася.

— Сюзанно, а що там написано на фургоні, отам, збоку?

Відбулася невеличка запинка, коли Сюзанна виступила трохи наперед і їм перекосило зір. Дивне це було відчуття для Мії, ніби щось залоскотало їй глибоко в голові.

Сюзанна, так само зачудована:

— Там написано: ЦЕРКВА СВЯТОГО БОГА-БОМБИ. Ерл Гарріген. І ще: ЗА СВОЇ ПОЖЕРТВИ ВИ ОТРИМАЄТЕ ВИНАГОРОДУ НА НЕБЕСАХ.

— Що таке небеса?

— Інша назва галявини в кінці шляху.

— А…

Виконавши свій обов’язок, «Патрульний-Наглядач» Бензик почимчикував геть, зчепивши руки за спиною, сині формені штани обтягували його доволі важкий зад. Тим часом преподобний Гарріген розставляв свої мольберти. Картина на одному з них зображала чоловіка у білому балахоні, котрий виводить із в’язниці іншого чоловіка. Голова того, що в балахоні, сяяла. На іншій картині білий балахон відвертався від монстра з червоною шкірою й рогами на голові. Скидалося на те, що монстр вельми сердитий на сея Білого Балахона.