Ставка більша за життя. Частина 2
- Автор: Збых Анджей
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- Переводчик: Микола Дуркевич
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Ставка більша за життя. Частина 2». Краткое содержание книги:
Одне завдання відповідальніше за друге, але Мочульський, що діє під прибраним ім’ям Ганса Клосса, знаходить у собі силу волі не схибити у ворожому оточенні, вийти переможцем у поєдинках із абвером та гестапо.
Книжка складається з шести новел, в основу яких лягли воєнні події 1943–1944 років. Вони є продовженням однойменного роману польського автора, що виходив у видавництві 1970 року.
— Руки вгору! — наказав Клосс.
Перед ним стояла Анна-Марія Елькен у дощовику й береті на голові. Він подумав, що сподівався зустріти тут когось іншого, хоч, власне, з самого початку повинен був підозрювати, що Рінг доручить охороняти архів саме жінці. Фройляйн Елькен дивилася на нього з ненавистю і презирством.
— Випадковий гість Рінгів, — прошепотіла вона. — Ну, стріляй… Чого чекаєш?
Клосс увіпхнув Анну-Марію до кімнати, з якої він щойно вийшов. Освітивши дівчину ліхтариком і не зводячи з неї пістолета, підійшов до вікна, щоб запнути штори. Повернув вимикача — в люстрі загорілися лампочки… Він здивувався: значить, електростанція в Котбусі працювала безперебійно. Кімната була маленька і досить затишна. Під вікном стояв невеличкий письмовий стіл, в кутку — канапа і крісла. На стіні висів величезний портрет Бісмарка.
— Сідай, — сказав Клосс, — і говори. — Він вирішив витягти з неї все. Якщо її залишив тут Рінг, то вона мусила знати місце, де сховано архів. — Куритимеш?
— Закурю, — відповіла Анна-Марія, уважно розглядаючи його. — Хоч ви й офіцер у службі Рінга, але поводитесь досить ґречно.
— Дякую, — буркнув Клосс. Не опускаючи пістолета, він дав їй припалити. — Якщо ви скажете все і без ошуканства, — попередив він, — то у вас ще є деякі шанси.
Вона глибоко затяглася і раптом вибухнула сміхом.
— Все і без ошуканства! Ви ніколи не виходите з своєї ролі! А легко можна собі уявити, що це я ставлю вам запитання…
Що вона знає? Про що здогадується? За кого його вважає? Яку роль він повинен грати, щоб якнайбільше в неї випитати?
Анна-Марія обережно струсила попіл.
— Я могла б, — сказала вона, поволі, — спробувати ще пограти в піжмурки. Розповісти вам якусь вигадану історію, чому я вирушила на прогулянку саме в замок Едельсберг, але я цього не зроблю. Я б’юсь об заклад, що Рінг доручає важливі справи тямущим офіцерам.
Тепер Клосс був спантеличений. Вона вважає його людиною Рінга? А може, провокує? Хто вона, ця дівчина?
— Для чого ви сюди прийшли?
Здавалося, що розмова їй надокучила. Вона кинула недокурок на підлогу.
— Я вже сказала… Не хочу вигадувати байок. Гратиму з вами відкритими картами. Врешті-решт, немає іншого виходу, гер Клосс. Ви себе вважаєте чесним німцем?
— Що це означає?
— Дуже просто… Ви вирішили бути відданим до кінця? А потім загинути, здатися в полон або пустити собі кулю в лоб?
Розмова дедалі більше зацікавлювала Клосса. Він уже здогадувався, але ще не був певний. Невже фройляйн Елькен?.. Ця думка раптом здалася йому забавною, і він ледве стримався, щоб не розсміятися. Вона повинна була це помітити…
— Ви усміхаєтесь, пане Клосс. Я хотіла б, щоб ви сховали пістолет, але ви, звичайно, цього не зробите. А я говорю дуже серйозно. Уявіть собі, що капітан Ганс Клосс замість того, щоб до кінця і без всякого сенсу виконувати завдання, доручене йому Рінгом, опиниться в симпатичній нейтральній країні з бумажником, набитим справжніми грошима…
“Починаєш досить примітивно”, — подумав Клосс.
— Цікаво, — пробурмотів він. — Чому штурмфюрер Елькен малює переді мною такі захопливі перспективи?
Вона була навіть непогана, ця дівчина. Вона, здавалося, зовсім спокійно дивилася на пістолет, від якого в Клосса вже боліла рука.
— Уявімо собі, — вела вона далі, — що до вас звертаються з діловою пропозицією. Назвемо це так.
— Хто?
— Хтось, хто охоче купив би трохи паперів, які в даний момент не являють собою ніякої цінності для Німеччини… і для полковника Рінга, який сховав їх у цьому замку.
Клосс напружено думав. Вона, очевидно, працює на американців або англійців. Певно ж, американців цікавив архів абверу — вони хотіли б добути його, але зовсім не для того, щоб передати полякам. Проте не можна також виключати провокації.
— Чому ви думаєте, — різко спитав він, — що архів тут?
— Не корчте простачка, капітане. Я це знаю, завдяки дурненькій Інзі, а ваша присутність у замку остаточно підтверджує це. Рінг доручив вам охороняти архів.
Клосс мовчав.
— Я пропоную вигідний гендель.
— У місті поляки, — сказав Клосс. Він, звичайно, не хотів розкривати себе перед цією дівчиною. Гра його розважала, але, на жаль, не наближала розв’язання загадки. Він зрозумів одне: архів Рінга треба вберегти також і від американської розвідки.