Ставка більша за життя. Частина 2

Він подав Анні-Марії пістолет Рінга.

— Не схиб, а потім мерщій в автомобіль.

— Розумію, — прошепотіла вона.

Клосс знав це відчуття, коли секунди тягнуться, наче хвилини… Вони повинні були вже бути тут, повинні вже були ввійти до кімнати, він чув їхні голоси в коридорі. Глянув на Анну-Марію. Ця дівчина чудово панувала над собою. Пістолет не тремтів у неї в руці.

Зайшли! Анна-Марія і Клосс вистрілили водночас. Есесівці впали додолу. У кімнаті, наповненій димом, вони не бачили вже своїх облич.

Вони побачили їх знову, коли вже були на шосе, що вело до замку Едельсберг. Клосс сильніше натиснув на акселератор, на шосе — ні машини. Воно виблискувало в промінні призахідного сонця.

Виїхавши на обсаджену старими деревами дорогу, що вела до замку, Клосс зупинив автомобіль. Тепер можна було спокійно закурити. Він почастував цигаркою Анну-Марію. Вони курили мовчки, дивлячись на замок Едельсберг, що чітко вимальовувався на тлі блакитного неба.

— Що ти думаєш тепер робити? — спитала Анна-Марія. — Як ми перевеземо архів до американської зони?

— Жартуєш, — промовив Клосс.

Американка здивовано глянула на нього.

— Ти не знаєш, де схований архів? — здогадалася вона.

Клосс вибухнув сміхом.

— Архів, дорога союзнице, потрапить у належні руки. Ти ще не зрозуміла?

Він побачив широко відкриті очі Анни-Марії.

— Цей раунд я програла, — прошепотіла вона. — Але знаєш, Гансе, чи як там тебе звуть, я про це зовсім не шкодую. Зовсім не шкодую, — повторила вона. — Зате у нашому розпорядженні замок. Ходімо?